Що таке отопластика?
Отопластика — це пластична операція, спрямована на виправлення форми, корекцію розміру або положення вух. Вона дозволяє зменшити вираженість клаповухості, скорегувати асиметрію або змінити анатомічні особливості вуха. Під час операції хірург працює з хрящовою тканиною вушної раковини, формуючи необхідні контури та фіксуючи вухо в новому положенні. Втручання не зачіпає структури внутрішнього вуха і не призначене для поліпшення слуху.
Кому показана отопластика?
Пластика вух може бути рекомендована при вроджених або набутих деформаціях вушних раковин, а також для корекції їхньої форми, розміру або положення. Показання до отопластики (пластики вух):
- кпаловухість;
- асиметрія вушних раковин;
- непропорційно великі або малі вуха;
- деформація або недорозвинення протизавитка;
- надмірно розвинена або глибока вушна раковина;
- вроджені деформації вух (наприклад, чашоподібне, згорнуте або загострене вухо);
- вроджені деформації мочки вуха (наприклад, вуха без мочок, недорозвинена або приросла до щоки мочка вуха);
- розтягнення або розрив мочки вуха;
- посттравматичні деформації вушних раковин;
- дефекти вушної раковини після ушкоджень або хірургічних втручань;
- незадовільний результат раніше проведеної отопластики.
Отопластика показана пацієнтам, які бажають зашити мочку вуха після її розтягнення. Подібна проблема виникає після тривалого носіння тунелів у вухах: після зняття прикрас розтягнуті тканини не здатні самостійно повернутися до початкової форми. Під час операції хірург видаляє надлишкові та змінені тканини, зашиває дефект і формує природний контур мочки вуха.
Операція також показана пацієнтам із «вухом борця» — набутою деформацією, яка формується через повторні травми вушної раковини та утворення гематом. При вусі Шталя операція проводиться для усунення вродженої деформації хряща, при якій у верхній частині вушної раковини утворюється додаткова хрящова складка, через що вухо набуває характерної загостреної форми.
Протипоказання до проведення отопластики
Протипоказання до пластичної корекції вух пов’язані зі станами, які можуть підвищити ризик ускладнень під час операції або порушити процес загоєння тканин. Можливі протипоказання до операції на вухах:
- гострі інфекційні та запальні захворювання (наприклад, ГРВІ, грип, ангіна);
- запальні процеси або ушкодження шкіри в ділянці вушних раковин (дерматит, екзема, гнійничкові висипання);
- порушення згортання крові (наприклад, гемофілія, тромбоцитопенія);
- захворювання серцево-судинної системи у стадії декомпенсації (тяжка серцева недостатність, неконтрольована артеріальна гіпертензія);
- декомпенсований цукровий діабет;
- тяжкі хронічні захворювання (ниркова або печінкова недостатність, бронхіальна астма або хронічне обструктивне захворювання легень у стадії загострення);
- онкологічні захворювання в активній формі;
- імунодефіцитні стани (первинні імунодефіцити, виражена імуносупресія на тлі хіміотерапії);
- вагітність та період грудного вигодовування;
- прийом препаратів, що впливають на згортання крові (наприклад, антикоагулянтів та антиагрегантів), якщо їхня тимчасова відміна за медичними показаннями неможлива.
Також пластична операція на вухах не проводиться при схильності до утворення келоїдних рубців, оскільки після хірургічного втручання рубцева тканина може надмірно розростатися та виходити за межі початкового розрізу. У результаті в ділянці вушної раковини може утворитися щільний, опуклий рубець, який з часом може збільшуватися та викликати естетичний дискомфорт.
Яка буває отопластика?
Виділяють кілька видів отопластики залежно від мети та обсягу втручання, а також наявності раніше проведеної корекції. Класифікація пластичних операцій на вухах:
- за обсягом втручання — одностороння та двостороння отопластика;
- за метою проведення — естетична та реконструктивна отопластика;
- за наявністю попередніх операцій — первинна та повторна отопластика.
Залежно від виду отопластики хірург визначає обсяг втручання та підбирає техніку проведення операції. Лікар враховує анатомічну будову вушних раковин, вираженість і характер деформації, стан хрящової тканини. На підставі зазначених факторів визначається, які структури вушної раковини потрібно змінити, чи потрібна робота з хрящем і м’якими тканинами та чи буде корекція виконуватися на одному чи обох вухах.
Естетична отопластика
Естетична отопластика спрямована на корекцію зовнішнього вигляду вушних раковин із збереженням їхніх основних анатомічних структур. Операція дозволяє змінити форму, розмір або положення вух, усунути помітну асиметрію та скорегувати естетичні особливості, які викликають у пацієнта дискомфорт.
| Показання до естетичної отопластики | |
| Показання | Хід операції |
| Клаповухість (відстовбурчені вуха) | Для усунення відстовбурченості вух хірург змінює форму хряща та зменшує кут між вушною раковиною та головою. Залежно від анатомії вуха лікар формує або підсилює протизавиток і за необхідності коригує надмірно розвинену чашу вушної раковини. |
| Великі вуха | Щоб зменшити вуха, хірург видаляє розрахований об’єм хрящової та м’якої тканини з подальшим формуванням нового контуру. Зменшення вушної раковини виконується з урахуванням її пропорцій та розташування відносно обличчя. |
| Асиметрія вушних раковин | Хірург коригує форму, розмір або положення одного чи обох вух залежно від причини асиметрії. Обсяг корекції для кожної сторони визначається окремо. |
| Недорозвинений або згладжений протизавиток | Лікар формує більш виражений вигин протизавитка шляхом моделювання та фіксації хряща. |
| Глибока чаша вушної раковини | Хірург зменшує вираженість вушної раковини за рахунок моделювання або часткового видалення хряща. |
| Незадовільна форма або розмір мочки вуха | Пластичний хірург видаляє надлишкову тканину мочки, щоб зменшити її розмір або скорегувати витягнуту форму. У разі асиметрії лікар змінює контур однієї або обох мочок, вирівнюючи їхню форму та пропорції. |
Реконструктивна отопластика
Реконструктивна отопластика спрямована на відновлення анатомічної форми та цілісності вушної раковини при вроджених вадах, травмах або значній деформації тканин. Залежно від характеру вади хірург може відновлювати окремі структури вуха або проводити більш складну реконструкцію з використанням власних тканин пацієнта.
| Показання до реконструктивної отопластики | |
| Показання | Хід операції |
| Посттравматична деформація вушної раковини | Хірург видаляє деформовані та рубцеві тканини, моделює збережений хрящ і відновлює нормальні анатомічні контури вуха. За необхідності хрящові структури переміщують і фіксують у правильному положенні. |
| Деформовані або зламані вуха | Лікар видаляє надлишкову рубцеву та деформовану тканину, після чого моделює хрящ, що зберігся. При вираженому ушкодженні може знадобитися відновлення відсутніх ділянок хрящового каркаса. |
| Часткова втрата вушної раковини | Хірург відновлює відсутню ділянку вуха, формуючи його каркас і покриваючи його м’якими тканинами. Для реконструкції можуть використовуватися власні тканини пацієнта, зокрема хрящові трансплантати. |
| Вроджені деформації вуха | Лікар реконструює неправильно сформовані елементи вуха, змінюючи або доповнюючи його хрящовий каркас. |
| Недорозвинення (мікротія) або відсутність (анотія) вушної раковини | При мікротії або анотії виконується часткове або повне формування зовнішнього вуха. Для створення каркаса можуть використовувати власний реберний хрящ пацієнта або спеціальні імплантати. Реконструкція нерідко проводиться в кілька етапів. |
| Дефекти після попередніх операцій | Хірург коригує рубцеві зміни, деформацію або нестачу тканин, що виникли після раніше проведеного втручання. За необхідності виконується повторне моделювання хряща або заповнення відсутніх тканин. |
| Розрив або дефект мочки вуха | Лікар висікає змінені краї дефекту та пошарово зшиває тканини, формуючи новий контур мочки. При вираженій втраті тканин може знадобитися пластика з використанням місцевих тканин для відновлення її форми. |
Одностороння отопластика
Одностороння отопластика передбачає корекцію однієї вушної раковини і проводиться при вираженій асиметрії, односторонньому капловухості, вродженій або набутій деформації одного вуха. Під час операції на одному вусі хірург коригує форму та положення хряща, а за необхідності — м’які тканини, використовуючи друге вухо як анатомічний орієнтир. Такий підхід дозволяє наблизити форму, розмір та кут розташування оперованої вушної раковини до протилежної та зробити асиметрію менш помітною.
Двостороння отопластика
Двостороння отопластика проводиться для одночасної корекції обох вушних раковин. Під час операції хірург змінює форму та положення хрящів з обох боків, коригує розмір вушних раковин і, за необхідності, працює з м’якими тканинами. Кожне вухо коригується індивідуально: обсяг втручання праворуч і ліворуч визначається вихідною формою та вираженістю деформації. Такий підхід дозволяє зробити форму та положення обох вух максимально симетричними одне щодо одного.
Якого результату очікувати після отопластики?
Отопластика дозволяє скорегувати форму, розмір і положення вушних раковин, зменшити їхню асиметрію, усунути капловухість, а також відновити анатомічні структури при деформаціях. Конкретний результат операції залежить від початкової будови вух і завдань хірургічної корекції. Можливі результати отопластики:
- виправлення клаповухості та зміна кута прилягання вушних раковин до голови;
- зменшення розміру вух або окремих частин вушної раковини;
- виправлення помітної асиметрії між правим і лівим вухом;
- корекція надмірно глибокої або збільшеної чаші вушної раковини;
- формування вираженого протизавитка при його недорозвиненні;
- корекція форми, розміру та контуру мочок вух;
- відновлення цілісності мочки після розриву;
- усунення отворів та деформацій мочки після носіння тунелів;
- відновлення анатомічної форми вуха після травм;
- корекція вроджених деформацій вушної раковини;
- відновлення втрачених або недорозвинених елементів вушної раковини;
- корекція рубцевих деформацій після попередніх операцій;
- поліпшення результату раніше проведеної отопластики під час повторної корекції.
Відразу після отопластики оцінити результат неможливо через набряк тканин, можливі синці, необхідність носити фіксуючу пов’язку. Перші результати стають помітними через два-три тижні, коли зменшується основний набряк. У наступні місяці тканини продовжують загоюватися, набряк поступово зникає, а післяопераційні рубці стають менш помітними. Остаточний результат отопластики оцінюють через три-шість місяців, коли вушні раковини набувають стабільної форми та положення.
Як підготуватися до отопластики?
Перед отопластикою потрібно записатися на консультацію до хірурга. Лікар оглядає вушні раковини, оцінює їхню форму, розмір, положення та ступінь асиметрії, уточнює побажання пацієнта та визначає необхідний обсяг корекції, техніку операції та вид анестезії. Підготовка до отопластики:
- здача лабораторних аналізів (загального аналізу крові та сечі, біохімічного аналізу крові, коагулограми, тестів на інфекції, визначення групи крові та резус-фактора);
- проходження інструментальних обстежень (наприклад, ЕКГ та флюорографії) та консультацій інших фахівців за наявності показань;
- тимчасова відміна препаратів, що впливають на згортання крові (за погодженням з лікарем);
- відмова від куріння та вживання алкоголю на термін, рекомендований хірургом;
- уникнення косметичних та інших процедур у ділянці вух, що можуть спричинити подразнення або пошкодження шкіри (наприклад, пірсингу, пілінгів або лазерних процедур);
- миття голови та вушних раковин перед операцією.
Необхідність відмови від їжі та рідини перед отопластикою залежить від виду анестезії. Якщо операція проводиться під місцевою анестезією, тривале голодування зазвичай не потрібне. При загальній анестезії або седації потрібно заздалегідь відмовитися від їжі та обмежити вживання рідини, щоб знизити ризик потрапляння вмісту шлунка в дихальні шляхи під час процедури. Зазвичай тверду їжу виключають за шість-вісім годин, а прозорі рідини — за дві години до операції.
Як проводиться отопластика?
Перебіг отопластики залежить від виду та вираженості деформації, стану та жорсткості вушного хряща, обсягу необхідної корекції та обраної хірургічної техніки. Лікар може змінювати форму хряща за допомогою швів, насічок або розрізів, а також видаляти його надлишок (наприклад, при збільшеній чаші вушної раковини).
| Етапи різних видів отопластики | |
| Метод | Особливості проведення отопластики |
| Шовна отопластика | Хірург надає хрящу необхідну форму та фіксує його внутрішніми швами без видалення або значного розсічення хрящової тканини. За допомогою швів можна сформувати протизавиток, змінити кут між вушною раковиною та головою та скорегувати її положення. |
| Отопластика з насічками хряща | Лікар робить на хрящі контрольовані насічки, завдяки яким він стає більш податливим і легше приймає необхідний вигин. Після моделювання хрящ фіксують у новому положенні, за необхідності використовуючи шви. |
| Отопластика з розсіченням або видаленням частини хряща | Хірург розсікає хрящ і, за необхідності, видаляє його ділянку, після чого моделює тканини, що залишилися, та фіксує їх у потрібному положенні. Зазначена техніка дозволяє коригувати виражені деформації, надмірно розвинені ділянки хряща та розмір окремих частин вушної раковини. |
| Комбінована отопластика | Під час однієї операції хірург поєднує кілька технік: накладає моделюючі шви, виконує насічки або розсічення хряща, за необхідності видаляє його надлишок. Наприклад, протизавиток можна сформувати за допомогою швів, а надмірно розвинену чашу вушної раковини — зменшити шляхом часткового видалення хряща. |
| Безрозрізна отопластика | Замість традиційного шкірного розрізу хірург робить невеликі проколи, через які пропускає нитки та накладає моделюючі шви на хрящ. |
| Лазерна отопластика | На окремих етапах операції замість скальпеля може використовуватися лазер (наприклад, для виконання розрізу та роботи з хрящовою тканиною). Після моделювання хрящ фіксують у необхідному положенні. |
Реабілітація після отопластики
Реабілітація після отопластики спрямована на правильне загоєння тканин, збереження нового положення вушних раковин та профілактику ускладнень. У період відновлення необхідно носити фіксуючу пов’язку, обробляти післяопераційні шви, дотримуватися правил гігієни, захищати вуха від тиску та травм, обмежувати фізичні навантаження та відвідувати контрольні огляди у хірурга.
Як довго триває відновлення після отопластики?
Відразу після отопластики вуха набряклі та почервонілі, можуть з’явитися синці через пошкодження дрібних кровоносних судин під час хірургічного втручання.
| Відновлення тканин після отопластики | |
| Період | Відчуття та загоєння |
| 1–3 день | Набряк, почервоніння та болючість найбільш виражені; можливі синці, відчуття тиску, розпирання або натягу тканин. Больовий синдром контролюється знеболювальними препаратами, призначеними лікарем. Може тимчасово знижуватися або підвищуватися чутливість вушних раковин. |
| 4–7 день | Болісність поступово зменшується, набряк і синці стають менш вираженими. Післяопераційні розрізи починають активно загоюватися, можуть зберігатися відчуття стягнутості, оніміння або підвищена чутливість вух. |
| 7–14 день | Основний набряк продовжує зменшуватися, синці поступово зникають. Болісність зазвичай мінімальна, але при дотику може зберігатися чутливість, а в ділянці розрізів — відчуття стягнутості або свербіж, пов’язаний із загоєнням тканин. |
| 2–4 тижні | Вушні раковини виглядають менш набряклими, післяопераційні розрізи загоюються, а дискомфорт значно зменшується. Може зберігатися невеликий залишковий набряк, оніміння або зміна чутливості окремих ділянок шкіри. |
| 1–3 місяці | Залишковий набряк поступово зникає, чутливість відновлюється, а рубцева тканина починає розм’якшуватися. Вушні раковини поступово набувають більш природної форми, хоча невелика щільність тканин у ділянці корекції може зберігатися. |
| 3–6 місяців | Завершується основне загоєння та ремоделювання тканин, післяопераційні рубці стають м’якшими та менш помітними. Зникає залишковий набряк, а форма та положення вушних раковин стабілізуються. |
Чого не можна робити після отопластики?
Обмеження після дорослої та дитячої отопластики необхідні для захисту прооперованих тканин від травм і зміщення, правильного загоєння хряща та зниження ризику ускладнень. Після отопластики не можна:
- самостійно знімати фіксуючу пов’язку або змінювати режим її носіння;
- торкатися, масажувати або відтягувати вушні раковини;
- спати на боці та створювати тиск на прооперовані вуха;
- займатися інтенсивними фізичними навантаженнями або контактними видами спорту;
- відвідувати лазню, сауну, басейн та приймати гарячу ванну;
- перегрівати ділянку операції та піддавати вуха впливу прямих сонячних променів;
- носити тісні головні убори, навушники та інші предмети, які тиснуть або натирають вушні раковини;
- носити сережки та інші прикраси в ділянці операції до повного загоєння.
Також після отопластики потрібно відмовитися від куріння та вживання алкоголю на період, рекомендований хірургом (зазвичай не менше двох-чотирьох тижнів після операції). Нікотин звужує кровоносні судини та погіршує кровопостачання тканин, що може уповільнювати загоєння. Алкоголь може посилювати набряк, впливати на згортання крові та взаємодіяти з призначеними після операції лікарськими препаратами.
Можливі ускладнення після отопластики
Після отопластики існує ризик ускладнень, пов’язаних із загоєнням тканин, реакцією на операцію та зміною форми вушного хряща. Можливі ускладнення пластичної операції на вухах:
- кровотеча або виражена гематома;
- інфікування післяопераційної рани;
- виражений або тривалий набряк;
- порушення чутливості шкіри вушної раковини;
- розходження країв післяопераційної рани;
- уповільнене загоєння тканин;
- некроз шкіри або хрящової тканини;
- запалення хряща (перихондрит або хондрит);
- утворення гіпертрофічних або келоїдних рубців;
- контурування або прорізування фіксувальних швів;
- зміна або деформація контуру вушної раковини;
- виражена асиметрія вушних раковин;
- надмірне притискання вух до голови;
- часткова або повна втрата досягнутої корекції та повторне відстовбурчення вуха.
Щоб знизити ризик ускладнень після отопластики, потрібно дотримуватися рекомендацій хірурга щодо догляду за післяопераційною ділянкою, носіння фіксувальної пов’язки, прийому призначених препаратів та обмеження фізичних навантажень. У період загоєння важливо не травмувати вушні раковини, не знімати пов’язку раніше рекомендованого терміну та своєчасно відвідувати контрольні огляди.
У нашого блогу є власні канали в Телеграмі, Вайбері, Інстаграмі та Тредсі, у яких ми розповідаємо корисні та цікаві речі про здоров'я. Підписуйтесь, щоб зробити турботу про власне здоров'я та здоров'я сім'ї комфортною та легкою.
Пластична хірургія в ОН Клінік Харків Левада
Популярні питання
Отопластику зі зменшення або корекції вух можна поєднувати з іншими пластичними операціями, якщо стан здоров’я пацієнта дозволяє провести кілька втручань одночасно. Наприклад, корекцію вух можуть поєднувати з ринопластикою, блефаропластикою, підтяжкою обличчя.
Вартість отопластики дітям і дорослим залежить від виду та складності операції, обсягу необхідної корекції, проведення втручання на одному або обох вухах, обраної хірургічної техніки та виду анестезії. На ціну отопластики також можуть впливати необхідність реконструкції хряща або м’яких тканин, проведення повторної операції, передопераційні обстеження та обсяг післяопераційного спостереження.
Фіксуючу післяопераційну пов'язку необхідно буде носити протягом 10 днів після проведення отопластики. Пов'язку не можна знімати і не рекомендується чіпати вуха руками.
Отопластика є одним із найменш болісних оперативних втручань. Провести операцію можна під загальною анестезією (наркозом) — у такому випадку ви нічого не відчуєте під час маніпуляції. Помірні больові відчуття можуть турбувати в післяопераційному періоді. Для зняття болю за вухами на етапі відновлення лікар призначить знеболювальні препарати.
За наявності показань отопластика може проводитися в дитячому віці. Для проведення отопластики дитина повинна вміти виконувати прості інструкції та бути досить зрілою, щоб виконати правила на етапі реабілітації (не знімати пов'язку, не чіпати вуха). Нижньої вікової кордоном для проведення отопластики вважається вік шести років.
Сама по собі корекція вушних раковин не є небезпечною, але, як і будь-яке інше оперативне втручання, може мати свої ускладнення. Отопластика може ускладнитися кровотечею, інфікуванням післяопераційної рани, появою рубця на місці швів, асиметрією вух. Для профілактики післяопераційних ускладнень необхідно носити фіксуючу пов'язку і виконувати рекомендації пластичного хірурга.
Повне відновлення після отопластики настає, як правило, через 2-3 тижні. Шви та післяопераційні рани не видно неозброєним оком, оскільки вони знаходяться за вухами, тому після зняття фіксуючої пов'язки (на 10 день) можна повернутися до повсякденних справах.
