Тунельний синдром зап'ястя: що це таке та як його лікувати

Що таке тунельний синдром?

Тунельний синдром — патологія, яка діагностується за здавлювання чи защемлення нервів. Класифікація тунельних синдромів враховує їхню локалізацію.

Інтенсивність симптоматики (болю та оніміння) залежить від ступеня ураження нервів. Симптоми можуть поширюватися не тільки на кисті, передпліччя, плечі, стопи, гомілки та стегна, а й на шийну, пахову та поперекову зони.

Що таке тунельний синдром зап'ястя?

Тунельний синдром зап'ястя — один з найпоширеніших різновидів тунельного синдрому. Розвиток патології пояснюється надмірним тиском на серединний нерв, який проходить від передпліччя через зап'ястя до долоні.

Порушення нормального функціонування серединного нерва спричиняє погіршення пальцевої чутливості. Біль, поколювання й оніміння за карпального тунельного синдрому можуть поширюватися на всі пальці, за винятком мізинця (у більшості випадків), а також на кисть, лікоть або всю руку.

Чому з'являється тунельний синдром зап'ястя?

Факторами ризику виникнення карпального тунельного синдрому можуть бути анатомічні особливості (наприклад, невеликий розмір зап'ястного каналу), перенесені переломи чи вивихи зап'ястя, а також сімейний анамнез. Інші причини тунельного синдрому зап'ястя:

• артрит, супроводжуваний деформацією дрібних кісток зап'ястя;
• ендокринні хвороби, за яких порушується функціональність гіпофіза чи щитоподібної залози;
• захворювання нирок (наприклад, ниркова недостатність);
• діабет;
• аутоімунні захворювання;
• затримка рідини в організмі (наприклад, під час вагітності та менопаузи);
• тривалий вплив холоду чи вібрації;
• безконтрольний прийом ліків;
• ожиріння;
• систематична робота за комп'ютером.

Карпальна тунельна невропатія може вражати одну чи дві руки. До підвищеного ризику виникнення патології схильні жінки віком від 30 до 50 років.

Як зрозуміти, що в мене тунельний синдром?

Тунельний синдром прогресує повільно та поступово. Симптоми тунельного синдрому:

• ниючий або пекучий біль у руці;
• поколювання, зниження чутливості пальців або кисті (відчуття можуть нагадувати удари електричним струмом);
• слабкість у руці, порушення моторики (наприклад, руки не можуть довго тримати предмети, виникають складнощі під час застібання ґудзиків або зав'язування шнурків);
• порушення сну.

Загострення симптоматики спостерігаються переважно вночі. У міру розвитку патології симптоми можуть проявлятися в будь-який час доби.

Як діагностують тунельний синдром?

При підозрі на тунельний синдром невролог проводить огляд та вивчає анамнез. Діагностика тунельного синдрому включає:

• оцінку чутливості (реакції на натискання або постукування);
• тест Фалена (для зап’ясткового каналу). Пацієнт максимально згинає кисті в зап'ястках на 60 секунд. Оніміння вказує на патологію;
• тест Тінеля (для зап'ясткового каналу). Легке постукування над місцем проходження нерва на зап'ястку викликає відчуття «прострілу» в пальці;
• тест на згинання ліктя (для ліктьового каналу). Утримання ліктя в максимально зігнутому стані провокує оніміння мізинця;
• тест Фромана (для ліктьового каналу). Пацієнт утримує аркуш паперу між великим і вказівним пальцями. Якщо ліктьовий нерв уражений, пацієнт не може тримати палець рівно і згинає його в міжфаланговому суглобі;
• електронейроміографію. Вимірює швидкість проходження електричного імпульсу по нерву. Уповільнення імпульсу в певному місці підтверджує защемлення. Тест також показує, чи почалася атрофія м’язів;
• УЗД (при тунельному синдромі ультразвукове дослідження дозволяє візуалізувати набряк або потовщення нерва, а також наявність патологій, що створюють додатковий тиск, наприклад, кіст або гігром);
• МРТ (призначається рідко, зазвичай для виключення пухлин, аномалій будови каналу або після невдалих операцій);
• рентген (проводиться тільки для виключення переломів, артритів або шпор, які можуть звужувати канали);
• лабораторні аналізи крові (дозволяють виявити ознаки запалення).

Диференціальна діагностика необхідна, щоб виключити захворювання кистей рук, а також інші захворювання зі схожими симптомами (наприклад, шийну радикулопатію, мієлопатію, невропатію передпліччя, плечову плексопатію, ішемічний інсульт, фіброміалгію та артрит). Також під час обстежень слід переконатися у відсутності ознак розриву зв'язок зап'ястя.

Методи лікування тунельного синдрому

Для медикаментозного лікування тунельного синдрому можуть застосовуватися ін'єкції кортикостероїдів (вводяться безпосередньо в канал для швидкого зняття сильного запалення). Інші методи лікування тунельного синдрому:

• ортези або шини, що допомагають утримувати зап'ястя в нерухомому положенні та мінімізувати тиск на нерв під час сну (встановлюються на ніч);
• нестероїдні протизапальні препарати (таблетки від тунельного синдрому для зменшення набряку та болю);
• вітаміни групи В (особливо В6) для відновлення нервової тканини;
• спеціальна гімнастика — «ковзання нерва» (допомагає нерву вільно рухатися всередині каналу);
• фізіотерапія (магнітотерапія, електрофорез, ударно-хвильова терапія);
• холодні компреси (при болях і набряках, що супроводжують тунельний синдром, можна прикладати лід на 10-15 хвилин один-два рази на годину);
• тейпи (тейпування допомагає поліпшити моторику і зменшити інтенсивність болю при тунельному синдромі);
• корекція фізичної активності. Уникнення повторюваних рухів або положень тіла, що погіршують стан (наприклад, тривалого згинання ліктя під час розмови по телефону).

Якщо тунельний синдром викликаний супутніми захворюваннями (наприклад, ревматоїдним артритом або цукровим діабетом), необхідно провести їх лікування. У випадках, коли скарги виникають під час вагітності, симптоми можуть зникнути без лікування після пологів.

Коли показана операція при тунельному синдромі?

Операція при тунельному синдромі показана у випадках, коли консервативна терапія не допомагає полегшити симптоми протягом трьох-шести місяців. Наприклад, показання до хірургічного втручання можуть включати стійке оніміння ураженої ділянки та атрофію м’язів.

Хірургічне лікування карпального синдрому

Хірургічне лікування карпального синдрому проводиться під місцевою анестезією. Етапи хірургічного лікування тунельного синдрому зап’ястя:

1. Антисептична обробка шкіри.
2. Розріз.
3. Зміна анатомічного положення сухожилля (розсічення або висічення).
4. Накладення швів і стерильної післяопераційної пов'язки.

Тривалість операції становить близько 20-30 хвилин. Для зменшення болю та набряку може проводитися іммобілізація суглоба за допомогою гіпсу або тугої пов'язки.

Хірургічне лікування кубітального синдрому

Хірургічне лікування кубітального синдрому проводиться амбулаторно (госпіталізація не потрібна). Етапи хірургічного лікування ліктьового тунельного синдрому:

1. Введення анестетика.
2. Обробка шкіри антисептиком.
3. Розріз шкірних покривів.
4. Переміщення ліктьового нерва в положення, де виключається подразнення або защемлення.
5. Накладення саморозсмоктувальних швів і пов'язки.

Тривалість операції в середньому становить близько 45 хвилин. Пацієнт може покинути медичний центр після завершення хірургічного втручання.

Як підготуватися до операції при тунельному синдромі?

Щоб підготуватися до операції при тунельному синдромі, необхідно надати лікарю інформацію про супутні захворювання (наприклад, алергію на деякі діючі речовини препаратів). Підготовка до хірургічного втручання також включає:

• аналізи крові;
• ЕКГ;
• видалення лаку для нігтів;
• зняття прикрас з пальців і зап'ястя.

Пацієнт може отримати спеціальні рекомендації щодо питного режиму, прийому їжі та ліків перед операцією. Наприклад, лікар може тимчасово скасувати прийом антикоагулянтів (препаратів, що розріджують кров).

Як проходить операція при тунельному синдромі?

Хірургічне лікування кубітального синдрому проходить у три етапи. Операція на ліктьовому каналі при тунельному синдромі:

1. Декомпресія. Звільнення нерва від тканин, що здавлюють його в лікті.
2. Транспозиція ліктьового нерва. Переміщення нерва зі звичного місця за ліктьовим суглобом на передню частину ліктя (щоб він не натягувався при згинанні руки).
3. Медіальна епікондилектомія. Видалення частини кістки, через яку перетискається нерв.

Хірургічне лікування карпального синдрому необхідне для збільшення простору в каналі. Під час декомпресії хірург розсікає поперечну зв'язку зап'ястя. Відкрита операція проводиться через невеликий розріз на долоні, ендоскопічна — через мікропрокол під контролем камери (характеризується коротшим періодом реабілітації).

Відновлення після операції при тунельному синдромі

Реабілітація після операції при тунельному синдромі зазвичай триває від двох до шести тижнів і включає поступове відновлення цілісності шкірних покривів, рухливості пальців і кисті. Можливі ускладнення після операції на карпальному або кубітальному каналі можуть включати рубцювання шкіри, травми нервів або кровоносних судин.

Для зняття болю лікар може призначити нестероїдні протизапальні препарати. Після операції також необхідно виконувати щадні вправи для відновлення рухливості кінцівки (без інтенсивних навантажень і підйому важких предметів).

Як полегшити біль у зап'ясному каналі?

За інтенсивного болю в зоні зап'ястя можна приймати нестероїдні протизапальні препарати. Наприклад, у рамках лікування карпального тунельного синдрому, супроводжуваного болями, лікар може призначати пігулки чи мазі, що знімають запалення. Також слід уникати перевантажень, які часто посилюють біль у зап'ясті (наприклад, доцільно робити періодичні перерви в роботі за комп'ютером).

Як лікувати тунельний синдром у домашніх умовах?

Лікувати тунельний синдром зап'ястя вдома можна за допомогою призначених лікарем медикаментів та організації робочого місця. Наприклад, за регулярної роботи за столом або комп'ютером слід відрегулювати висоту стільця, положення клавіатури, рук і зап'ясть для зниження навантаження на сухожилля.

Щоб полегшити напад болю, можна обережно струсити руку та розташувати зап'ястя так, щоб воно звисало з краю столу, ліжка чи іншої поверхні. Ще один спосіб лікування тунельного синдрому в домашніх умовах передбачає занурення рук у теплу воду (33-37°С) та обережне згинання-розгинання рук у зап'ястях (три-чотири рази на день).

Ускладнення тунельного синдрому

За розвитку важких форм тунельного синдрому супутні прояви (наприклад, біль, слабкість, оніміння чи поколювання в руках) можуть перейти в хронічну форму. Інші ускладнення тунельного синдрому:

• незворотні пошкодження серединного нерва (інвалідність);
• м'язова атрофія;
• обмеження рухливості пальців.

Імовірність ускладнень підвищується за наявності супутніх захворювань (наприклад, діабету чи артриту). Додатковим фактором ризику несприятливих наслідків тунельного синдрому є похилий вік.

Профілактика тунельного синдрому

Основа профілактики тунельного синдрому — мінімізація навантаження на зап'ястя. Профілактика тунельного синдрому:

• уникнення монотонної багатогодинної діяльності, що супроводжується перенапруженням зап'ясть;
• організація коротких і частих перерв у роботі;
• періодичне розтягування та згинання рук і зап'ясть;
• уникнення травм;
• контроль постави (неправильна постава є однією з причин болю в кінцівках);
• підтримання комфортного температурного режиму (уникнення переохолоджень);
• виключення перевантажень під час роботи з інструментами.

Джерелами болю та дискомфорту в зоні зап'ястя під час щоденного багатогодинного використання комп'ютера можуть бути незручні крісло, стіл, комп'ютерна миша чи клавіатура (спричиняють сильний вигин зап'ястя). Для уникнення ускладнень тунельного синдрому, необхідно приділити увагу ергономіці робочого місця.

Вправи за тунельного синдрому зап'ястя

Виконання вправ є безпечним способом, за допомогою якого можна лікувати тунельний синдром у домашніх умовах. Лікувальна фізкультура найефективніша в поєднанні з іншими методами терапії (наприклад, з накладенням шини чи ін'єкціями кортикостероїдів) за тунельного синдрому зап'ястного каналу легкого та середнього ступенів тяжкості. Вправи за тунельного синдрому зап'ястя:

1. Витягнути великий палець, обережно потягнути його назад у напрямку до себе, затримати та повернути у вихідне положення.
2. Скласти долоні разом перед грудьми трохи нижче підборіддя. Повільно опустити руки до лінії талії, не віддаляючи їх від живота та стискаючи долоні разом (утримувати впродовж 15-30 секунд).
3. Витягнути руку перед собою долонею догори. Зігнути зап'ястя, спрямувавши пальці до підлоги. Іншою рукою обережно зігнути зап'ястя ще сильніше до появи легкого чи помірного розтягнення в передпліччі (утримувати 15-30 секунд).
4. Стиснути кистю м'який гумовий м'яч, утримуючи впродовж п'яти секунд. Повторити 10 разів.
5. По черзі торкатися кінчиком кожного з пальців до кінчика великого пальця для отримання кільцеподібної форми.
6. Розчепірювання та подальше розслаблення пальців.
7. Обертання та струшування зап'ясть.

Вправи за тунельного синдрому зап'ястя

За тунельного синдрому, відсутні абсолютні протипоказання для вправ, кожну з яких можна повторювати до чотирьох разів на день. При появі болю чи дискомфорту слід припинити заняття та записатися на консультацію невролога.