Посмертне донорство в Україні: як подарувати шанс на життя після себе?
Читати
5 хвилин
|
Створено: 15 січня 2025
|
Оновлено: 15 січня 2025
|
661
Про посмертне донорство ми переважно чуємо з голлівудських фільмів чи новин з-за кордону. Розбираємося, що таке посмертне донорство, як воно працює та як можна подарувати шанс на життя після себе в Україні.
У цьому дайджесті:
1. Чому ми вирішили освітити тему посмертного донорства?
2. Що таке посмертне донорство?
3. Хто може стати посмертним донором?
4. Які органи можна пожертвувати після смерті?
5. Як оформити згоду щодо посмертного донорства?
6. Як часто в Україні проводять трансплантацію органів та тканин?
1
Чому ми вирішили освітити тему посмертного донорства?
У грудні Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ) повідомило, що завдяки згоді п’ятьох родин на посмертне донорство лікарі врятували 17 життів, провівши трансплантації органів у різних регіонах України. Серед донорів – 13-річний хлопчик, чия родина пожертвувала його органи. Успішні операції, зокрема трансплантація легень та печінки, дали шанс на життя дітям і дорослим. Це досягнення стало можливим завдяки злагодженій роботі медиків, державній підтримці та співпраці медичних установ.
МОЗ, спираючись на дослідження, також вказує, що один донор може врятувати до восьми життів, а тканини та рогівки донора можуть допомогти ще близько 75 людям. Станом на липень 2024 року на трансплантацію життєво-необхідних органів в Україні очікував 3091 пацієнт.
У редакції Блогу ми зрозуміли, що знання про посмертне донорство для переважної більшості людей в Україні (як і для нас самих) мізерні, а навколо самої теми існує багато упереджень та страхів. Саме тому вирішили розібратися у цьому питанні та розповісти читачам, як працює механізм трансплантації органів після смерті людини.
Наша мета — надати вам доступ до об'єктивної інформації про трансплантацію та посмертне донорство, щоб кожен мав можливість зробити усвідомлений вибір. Ми не закликаємо нікого ані погоджуватися на донорство, ані відмовлятися від нього. Це глибоко особисте рішення, яке кожна людина чи родина приймає самостійно, зважаючи на власні переконання, обставини та бажання. Ми прагнемо допомогти вам краще зрозуміти тему, аби ви могли оцінити всі аспекти, прийняти власне рішення й головне — відчувати, що воно було зроблене усвідомлено та без тиску. Тож гайда розбиратися!
Дружина і син чоловіка, який виріс у мусульманській родині, дали згоду на посмертне донорство. І розповіли про це у прощальній промові під час похоронної процесії.
2
Що таке посмертне донорство?
Посмертне донорство — це добровільна пожертва органів для трансплантації після констатації смерті. У розвинених країнах до 70% трансплантацій виконуються саме завдяки посмертним донорам, оскільки тривалість життя з пересадженими органами від живих і посмертних донорів є однаковою. Це дозволяє зберегти життя багатьом людям, водночас зменшуючи ризик для живих донорів, які жертвують парні органи чи їх частини, що може вплинути на якість їхнього життя.
Посмертне донорство відбувається без фінансової винагороди, а пропозиції купівлі чи продажу органів заборонені та караються відповідно до чинного законодавства. Операція з посмертної трансплантації в Україні безкоштовна (фінансове забезпечення здійснюється з держбюджету).
Що означає «констатація смерті» в рамках посмертного донорства?
В контексті посмертного донорства, коли говорять «констатація смерті», то мають на увазі «констатацію смерті мозку». Смерть мозку — це стан, коли головний мозок людини припинив свою діяльність, а робота серця та дихання продовжує підтримуватись штучно (за допомогою апаратів). Такий стан є незворотнім і означає, що людина більше не може повернутися до життя.
Діагноз «смерть мозку» встановлюється виключно після ретельної перевірки та проведення комплексу спеціальних тестів консиліумом лікарів. У консиліумі не можуть брати участь медики, які будуть займатися вилученням органів або трансплантацією, а також трансплант-координатори. Цей процес відбувається лише за суворих умов, і далеко не кожному пацієнту у важкому стані розпочинають діагностику смерті мозку. Для цього потрібна відповідність багатьом медичним критеріям.
За біологічної смерті (за зупинки серця та дихання) смерть мозку не діагностується. В Україні трансплантація органів після біологічної смерті наразі не виконується, але після неї можна пожертвувати анатомічні тканини (шкіру, рогівку або судини).
Яка ситуація у сфері донорства у інших країнах світу.
3
Хто може стати посмертним донором?
Донором після смерті може стати повнолітня особа, яка дала письмову згоду за життя. Або ж таке рішення можуть прийняти родичі після її смерті. У випадку, коли у людини не залишилось близьких, право приймати таке рішення переходить до того, хто зобов’язується організувати поховання. Для дітей згоду на донорство мають надати батьки чи офіційні опікуни. Ця інформація фіксується в Єдиній державній інформаційній системі трансплантації органів і тканин (ЄДІСТ).
Водночас, якщо людина не бажає бути донором за жодних обставин, вона може зробити відповідну заяву. Ця інформація також фіксується в ЄДІСТ, і за наявності заяви вилучення органів не відбувається.
Інформація на порталі ЄДІСТ є суворо конфіденційною. До картки донора не мають доступу навіть медичні працівники, поки людині не констатують незворотну смерть. Пари для пересадок — донорів та реципієнтів (тих, хто отримає органи) — підбираються системою автоматично, що є гарантією неупередженого розподілу анатомічних матеріалів. При розподілі враховуються імунна сумісність донора та реципієнта, ступінь погіршення стану пацієнта, територія розміщення медцентру по вилученню органів до лікарні, де буде проведена трансплантація тощо. Пріоритет при розподілі мають неповнолітні пацієнти, живі донори, які раніше віддавали органи для трансплантації, та особи, які за життя висловили згоду бути донором після смерті. Детальні правила посмертного донорства в Україні визначаються відповідними законодавчими актами, включно з Постановою Кабінету Міністрів №1211, яка регламентує порядок здійснення трансплантацій та права громадян у цій сфері.
Хто НЕ може стати посмертним донором?
Посмертними донорами не можуть бути люди зі СНІД, носії ВІЛ-інфекції, люди з сифілісом, вірусними гепатитами, з позитивним результатом дослідження на маркери вірусних гепатитів та усіма формами туберкульозу, бруцельозу, сипного тифу, туляремії, лепри, хвороба Крейтцфельдта-Якоба, ехінококоза, токсоплазмоза, філяріатоза, ришти, лейшманіоза.
Форми заяв для громадян, які хочуть надати прижиттєву згоду або незгоду на посмертне донорство
4
Які органи можна пожертвувати після смерті?
Після смерті одна людина може врятувати або суттєво покращити якість життя багатьох інших завдяки донорству органів і тканин. В Україні законодавство дозволяє пожертвувати широкий перелік органів і тканин для трансплантації. Органи, тканини та інші анатомічні матеріали, які можна пожертвувати після смерті:
органи для пересадки (серце, легені, печінку, нирки, підшлункову залозу, селезінку, паращитовидну залозу, кишківник);
тканини та анатомічні матеріали (м’які тканини, тканини опорно-рухового апарату, судини та клапани серця, очне яблуко або його складові, шкіру);
комплексні трансплантати (матку, гортань, трахею, верхні кінцівки, нижні кінцівки, обличчя).
Вилучення органів людини у відбувається тільки після її незворотної смерті. Моментом незворотності смерті вважається констатація смерті головного мозку чи біологічна смерть. Вилучення органів у донора здійснює бригада лікарів (відповідно до заяви померлої людини чи її родичів).
Родина померлої людини може дізнатися, хто отримав органи (але це залежить від спільного бажання сім’ї донора та реципієнтів). Більшість родин донорів мають особливі зв’язки з реципієнтами, оскільки вважають, що якась частина від близької людини продовжує жити.
До цього часу лікарям вдавалося пересадити лише рогівку — прозорий передній шар ока. Операція з трансплантації тривала 21 годину.
5
Як оформити згоду щодо посмертного донорства?
Підписання згоди на посмертне донорство — процедура максимально проста, але вимагає особистої присутності та наявності необхідних документів. Подати заяву онлайн поки що неможливо. Робота над цим механізмом у системі «Дія» була призупинена через війну. Кроки з підписання згоди про посмертне донорство:
Зверніться до трансплант-координатора. Це можна зробити у будь-якому закладі охорони здоров’я, який має доступ до Єдиної державної інформаційної системи трансплантації, або в спеціалізованій установі – Українському центрі трансплант-координації в регіонах.
Приїдьте до закладу охорони здоров’я. При собі слід мати паспорт та ідентифікаційний код.
Підпишіть заяву. Зразок заяви затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1211 від 27 грудня 2018 року. Трансплант-координатор допоможе вам правильно її заповнити.
Рішення щодо посмертного донорства впродовж життя можна змінювати необмежену кількість раз. Якщо ви є військовослужбовцем, ви також можете підписати згоду. Однак закон забороняє вилучати органи у тих, хто загинув під час бойових дій. Детальніше про це можна дізнатися у статті 17 Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині».
Волонтерка, імунологиня, трансплант-координаторка Галина Грановська з Хмельницького за життя допомагала пацієнтам після пересадки органів. Вона стала посмертною доноркою для двох жінок із нирковою недостатністю.
6
Як часто в Україні проводять трансплантацію органів та тканин?
Коли йдеться про порятунок життів, кожна пересадка органів – це маленьке диво. У минулому році команди 28 медичних центрів здійснили сумарно 516 таких див. Згідно звіту ЄДІСТ за дев'ять місяців 2024 року, від живих донорів було проведено 135 трансплантацій (36%) і 238 трансплантацій (64%) було здійснено посмертно. Нирки, печінка, серце — ці органи стали шансом на нове життя для сотень українців. Успіхи трансплантації в Україні:
337 пацієнтів отримали нові нирки, повернувшись до повноцінного життя;
107 українців знайшли нову печінку, а ще 71 людина отримала серце, яке тепер б'ється за двох;
історична подія — в Інституті серця МОЗ України після довгої перерви пересадили легені. Це була перша така операція для їхньої команди.
Найбільше операцій провели в таких закладах:
Львівському ТМО – 140 трансплантацій;
ННЦ хірургії та трансплантології ім. Шалімова – 91 пересадка;
Інституті серця МОЗ України – 52 операції.
Але це лише початок. В Україні також активно розвивається пересадка кісткового мозку. Минулого року таких операцій провели 404, з яких 58 – дітям.
Попри всі досягнення, список тих, хто потребує допомоги, залишається довгим. У національному листі очікування перебуває 3578 пацієнтів. Найбільше чекають на нирки – 2276 людей, а ще 615 українцям потрібне нове серце. Ці цифри — більше, ніж статистика. Це тисячі надій, мрій і життів, які можна врятувати завдяки розвитку трансплантології.