Что такое бактериальный вагиноз?

Бактериальный вагиноз (дисбактериоз влагалища) — это состояние, вызванное дисбалансом микрофлоры влагалища из-за избыточного роста и размножения условно-патогенных микроорганизмов и уменьшения количества полезных лактобактерий. Возбудителями патологии являются анаэробные бактерии (гарднерелла, превотелла, микоплазма хоминис, мобилункус, атопобиум влагалищный).

Здоровая вагинальная флора состоит из различных типов бактерий, среди которых преобладают лактобактерии (Lactobacillus spp.). Lactobacillus spp. составляют основу нормофлоры влагалища и считаются показателем здорового микробного баланса.

В норме Lactobacillus spp. обеспечивают поддержание естественной кислой среды влагалища (рН 3,8–4,2). «Полезные» бактерии вырабатывают молочную кислоту и перекись водорода, благодаря чему формируется естественный защитный барьер, поддерживающий здоровье слизистой оболочки влагалища и препятствующий размножению патогенных микроорганизмов.

При уменьшении количества лактобактерий, которое может быть связано с приемом антибиотиков, спринцеванием, использованием агрессивных средств интимной гигиены, рН влагалища повышается. Менее кислая среда создает благоприятные условия для активного размножения условно-патогенных бактерий и развития дисбактериоза влагалища.

Почему появляется бактериальный вагиноз?

Бактериальный вагиноз появляется из-за избыточного роста и размножения анаэробных бактерий. Факторы, способствующие развитию инфекционного вагиноза, могут включать:

• прием антибиотиков;
• частые спринцевания;
• многократные незащищенные половые акты;
• частую смену половых партнеров;
• использование внутриматочных средств контрацепции;
• постоянный стресс;
• курение;
• несбалансированное питание (употребление большого количества сахара, переработанных продуктов);
• заболевания шейки матки (цервицит);
• нарушение работы желез внутренней секреции;
• использование средств интимной гигиены с агрессивными компонентами;
• ношение тесного белья из синтетических тканей.

Причиной бактериального вагиноза могут быть гормональные изменения, которые происходят во время месячных, беременности, в период менопаузы. Дисбактериоз влагалища может возникнуть на фоне снижения иммунитета после перенесенных инфекционных заболеваний.

Как понять, что у меня бактериальный вагиноз?

В большинстве случаев не сразу удается понять, что появился бактериальный вагиноз. Патология часто развивается бессимптомно. Возможные признаки бактериального вагиноза:

• нетипичные выделения из влагалища с неприятным запахом;
• зуд и жжение во влагалище;
• раздражение и воспаление слизистой оболочки влагалища;
• дискомфорт при мочеиспускании.

Признаки баквагиноза являются нетипичными и могут быть схожи с симптомами других инфекций. Для диагностики патологического состояния необходимо записаться к гинекологу.

Какие выделения при бактериальном вагинозе?

При бактериальном вагинозе могут наблюдаться обильные выделения жидкой консистенции с выраженным рыбным запахом, который обычно усиливается после полового акта или во время месячных. Они могут быть белого, серого или зеленоватого цвета.

Как лечат бактериальный вагиноз?

Чтобы узнать, чем лечить бактериальный вагиноз, необходимо записаться на консультацию к гинекологу. На приеме врач проводит физикальный осмотр, собирает анамнез (информацию о симптомах, жалобах, образе жизни, перенесенных инфекционных заболевания) и назначает лабораторные исследования. Диагностика дисбактериоза влагалища может включать:

• ‌рН-тест на уровень кислотности во влагалище;
• ПЦР-тест;
• анализ на инфекции, передающиеся половым путем;
• микроскопию мазка на флору.

В норме у женщин при влагалищном мазке преобладают лактобациллы, которые поддерживают кислую среду и препятствуют размножению патогенных микроорганизмов. Снижение количества lactobacillus в мазке может указывать на нарушение микрофлоры и развитие бактериального вагиноза. При избыточном количестве лактобацилл в мазке может развиваться цитолитический вагиноз, который сопровождается разрушением клеток эпителия влагалища.

На основании результатов осмотра, анамнеза и лабораторных исследований врач ставит диагноз и назначает тактику лечения. Медикаментозная терапия бактериального вагиноза может включать:

• антибактериальные препараты;
• местные антисептические средства;
• пробиотики.

В период лечения бактериального вагиноза необходимо воздержаться от половых контактов из-за риска усугубления симптомов и возможной передачи возбудителя патологии партнеру. Также не следует посещать бани, сауны, бассейны, открытые водоемы, что может снизить эффективность лечения, повышая вероятность рецидивов. Лечение бактериального вагиноза также предполагает изменение образа жизни и избегание факторов, способствующих нарушению микрофлоры влагалища.

Какие лучшие лекарства от бактериального вагиноза?

Выбор лучшего лекарства от бактериального вагиноза осуществляется врачом на основании результатов обследования, выраженности симптомов, наличия сопутствующих заболевания, состояния здоровья (наличия беременности, менопаузы). Антибактериальные препараты для лечения дисбактериоза влагалища могут включать:

• метронидазол;
• клиндамицин;
• тинидазол;
• секнидазол.

Лекарственные средства для лечения бактериального вагиноза выпускаются в форме таблеток, кремов, гелей или вагинальных свечей. После завершения курса терапии необходимо пройти повторный осмотр у гинеколога для подтверждения отсутствия инфекции. Ниже публикуем список лекарств, назначаемых для лечения баквагиноза.

Метронидазол

Метронидазол — это синтетическое антибактериальное и противопротозойное вещество из группы производных 5-нитроимидазола. Оно оказывает выраженное противомикробное воздействие на анаэробные бактерии. Метронидазол проникает в клетки патогенов, нарушая синтез ДНК, что приводит к прекращению их роста и гибели. Препарат выпускается форме таблеток или геля для наружного применения.

Дозировка метронидазола и продолжительность терапии баквагиноза определяются врачом индивидуально, в зависимости от выраженности симптомов, формы заболевания и общего состояния пациента. В среднем терапия может длиться 10–14 дней. Возможные побочные реакции при приеме препаратов метронидазола:

• тошнота и рвота;
• диарея;
• дискомфорт в животе;
• металлический привкус во рту;
• головные боли;
• снижение или потеря аппетита;
• раздражение слизистой оболочки полости рта или языка;
• аллергические реакции (кожная сыпь, зуд, отек лица, губ, языка, крапивница);
• учащенное сердцебиение;
• повышение температуры тела;
• онемение конечностей.

Во время приема препарата следует исключить употребление алкоголя для предотвращения появления побочных эффектов. Крема и вагинальные свечи могут снизить надежность барьерных методов контрацепции (презервативов). Рекомендуется строго соблюдать назначенную врачом схему лечения и не прекращать терапию преждевременно даже при улучшении самочувствия.

Клиндамицин

Клиндамицин является полусинтетическим антибиотиком из группы линкозамидов. Вещество воздействует преимущественно на анаэробные бактерии, нарушая синтез белков, необходимых для их жизнедеятельности и размножения. В результате рост патогенной микрофлоры замедляется, а количество болезнетворных микроорганизмов постепенно уменьшается. Лекарственные средства на основе клиндамицина для лечения бактериального вагиноза выпускаются в форме капсул, вагинальных свечей и кремов.

Схема терапии и дозировка препарата определяются врачом индивидуально. В среднем курс лечения составляет от 7 до 10 дней, однако при использовании местных форм препарата продолжительность терапии может быть меньше. Лекарственные средства на основе клиндамицина часто назначаются при непереносимости метронидазола. Возможные побочные реакции от приема клиндамицина:

• тошнота и рвота;
• изжога;
• диарея;
• боль в животе;
• боль в суставах;
• дискомфорт и боль при глотании;
• металлический привкус во рту;
• аллергические реакции.

При использовании местных препаратов на основе клиндамицина может наблюдаться зуд или жжение во влагалище, нетипичные вагинальные выделения. Крема и вагинальные свечи также могут временно снижать надежность барьерных методов контрацепции. В редких случаях прием препаратов на основе клиндамицина может спровоцировать развитие антибиотик-ассоциированного колита (воспаления слизистой оболочки толстой кишки). При появлении выраженных побочных реакций необходимо обратиться к врачу.

Тинидазол

Препараты на основе тинидазола обладают антибактериальными и противопротозойными свойствами. Тинидазол проникает в клетки патогенных микроорганизмов и нарушает структуру их ДНК, препятствуя дальнейшему размножению бактерий и вызывая их гибель. Препарат эффективно подавляет рост анаэробной микрофлоры, способствуя восстановлению нормального баланса микрофлоры влагалища. Лекарственные средства на основе тинидазола выпускаются в форме таблеток.

Схема лечения определяется врачом индивидуально. Курс лечения обычно составляет от двух до пяти дней. Препараты на основе тинидазола обычно назначаются при непереносимости средств с метронидазолом и клиндамицином. Возможные побочные реакции при приеме препарата на основе тинидазола могут включать:

• рвоту;
• тошноту;
• запор;
• металлический привкус во рту;
• потерю аппетита;
• боль или спазмы в желудке;
• усталость;
• головокружение;
• головную боль.

В редких случаях препарат может вызывать нарушения координации движений или онемение конечностей. Во время лечения тинидазолом и в течение нескольких дней после окончания терапии необходимо полностью отказаться от употребления алкоголя, поскольку сочетание препарата со спиртными напитками может вызвать выраженные побочные реакции.

Секнидазол

Секнидазол является противомикробным и антипротозойным средством, оказывающим бактерицидное действие на большинство анаэробных бактерий и многие простейшие микроорганизмы. Препараты на основе секнидазола выпускаются в форме таблеток и гранул для перорального приема. Благодаря пролонгированному действию препарат часто применяется однократно по назначению врача, что позволяет проводить кратковременную терапию с удобством для пациентки.

Препарат может вызвать тошноту, рвоту, диарею, головную боль и металлический привкус во рту. Одним из недостатков секнидазола является его сравнительно высокая стоимость.

Домашние методы лечения бактериального вагиноза

Домашние методы лечения бактериального вагиноза (например, правильная интимная гигиена, прием пробиотиков, безопасный секс) могут временно облегчить симптомы, однако редко способны устранить причину патологии. Терапия заболевания предполагает применение антибиотиков, назначенных гинекологом. Лечение бактериального вагиноза с использованием народных средств может привести к ухудшению состояния, усилению симптомов, переходу заболевания в хроническую форму и развитию осложнений.

Правильная интимная гигиена

Правильная интимная гигиена предполагает поддержание чистоты половых органов и использование индивидуальных гигиенических предметов (полотенец, белья, станков для бритья). Ежедневно необходимо подмываться под проточной теплой водой с использованием средств для интимной гигиены с нейтральным рН, без отдушек и ароматизаторов.

Гигиена женских половых органов также предполагает регулярную смену нижнего белья, предпочтительно из натуральных тканей. Рекомендуется избегать спринцевания, которое может привести к нарушению кислотности слизистой влагалища, способствовать росту и размножению патогенных микроорганизмов.

Пробиотики

Для нормализации кислотности влагалища во время лечения бактериального вагиноза могут быть показаны пробиотики в форме капсул или свечей, содержащие лактобактерии. Они способствуют восстановлению микрофлоры влагалища, снижая риск рецидивов заболевания. В рацион также можно включить натуральные пробиотики (йогурт, кефир, нежирный творог, квашеную капусту).

Добавки с чесноком

Эффективность добавок с чесноком для лечения бактериального вагиноза научно не подтверждена. Их прием не является альтернативой антибактериальной терапии. Несмотря на то, что чеснок обладает антимикробными свойствами благодаря содержанию биологически активных соединений, добавки с ним не способны уничтожить бактерии, вызывающие дисбактериоз влагалища. Прием препаратов может спровоцировать раздражение желудочно-кишечного тракта и аллергические реакции.

Борная кислота

Препараты с борной кислоты для лечения дисбактериоза влагалища могут применяться в качестве дополнительных средств терапии исключительно по назначению врача. Борная кислота обладает антисептическим эффектом и может повлиять на рН влагалища, создавая неблагоприятные условия для роста патогенной микрофлоры. Однако самолечение и неправильное использование препаратов может привести к раздражению слизистой оболочки влагалища, аллергическим реакциям, а в некоторых случаях — к химическим ожогам.

Масло чайного дерева

Использование суппозиториев с маслом чайного дерева для лечения бактериального вагиноза не имеет доказательной эффективности. Применение средств может привести к аллергическим реакциям, раздражению, зуду и жжению во влагалище. Самолечение может способствовать хронизации патологии, повышая риск осложнений.

Яблочный уксус

Информации о безопасности и эффективности использования спринцевания раствором с яблочным уксусом при лечении бактериального вагиноза недостаточно — научные факты отсутствуют. Применение народного средства может привести к сухости влагалища, аллергическим реакциям, химическим ожогам, повышая риск присоединения вторичной инфекции, усугубления симптомов бактериального вагиноза и развития воспалительных заболеваний органов малого таза.

Безопасный секс

Бактериальный вагиноз не относится к инфекциям, передающимся половым путем, однако безопасный секс с постоянным использованием презервативов помогает снизить риск возникновения патологического состояния и его рецидивов. Презервативы выполняют защитную функцию, ограничивая воздействие щелочной среды семенной жидкости на микрофлору влагалища.

Попадание спермы в полость органа может временно повышать pH, снижая естественную кислотность среды. Создаются благоприятные условия для подавления полезных лактобактерии и активного размножения анаэробных бактерий, вызывающих бактериальный вагиноз.

Использование барьерной контрацепции снижает риск передачи между партнерами новых штаммов микроорганизмов, что часто происходит при их частой смене или незащищенных половых контактах. Безопасный секс помогает поддерживать нормальную микрофлору влагалища и снижает вероятность развития бактериального вагиноза, который нередко может протекать бессимптомно.

Когда при бактериальном вагинозе следует обратиться к врачу?

При появлении симптомов бактериального вагиноза следует обратиться к врачу. Также консультация гинеколога необходима при наличии признаков патологии, которые сохраняются длительное время, усиливаются или возникают повторно после пройденного лечения. Бактериальный вагиноз может протекать бессимптомно, поэтому рекомендуется регулярно проходить профилактические осмотры у врача, что позволит выявить патологию и начать лечение.

Диета при баквагинозе

В рамках комплексного лечения бактериального вагиноза может быть показана диета, направленная на укрепление иммунитета, улучшение общего состояния и повышения защитных свойств организма. Рацион при дисбактериозе влагалища может включать:

• цельнозерновые продукты (овсянку, гречку, бурый рис, цельнозерновой хлеб, булгур);
• овощи (брокколи, цветную капусту, морковь, свеклу, кабачки, огурцы);
• фрукты и ягоды (авокадо, гранаты, яблоки, чернику, малину, клубнику);
• кисломолочные продукты (кефир, йогурт);
• продукты, богатые белком (курицу, индейку, лосось, хек, яйца, фасоль, сою, нут).

Из рациона необходимо исключить жареную, жирную, копченую, острую пищу, фастфуд. Также следует ограничить употребление сахара, простых углеводов, газированных и алкогольных напитков.

Что будет, если не лечить вагиноз?

Если не лечить вагиноз, прогрессирование патологии может привести к снижению качества жизни и осложнениям. При дисбактериозе влагалища повышается риск заражения заболеваниями, передающимися половым путем (хламидиозом, вирусом простого герпеса, трихомониазом), ВИЧ. Другие осложнения бактериального вагиноза могут включать:

• воспалительные заболевания органов малого таза (эндометрит, сальпингоофорит, оофорит);
• повышенный риск инфекций после гинекологических вмешательств и операций;
• частые повторные эпизоды баквагиноза;
• повышенный риск заражения вирусом папилломы человека.

Бактериальный вагиноз повышает вероятность осложнений во время беременности (преждевременных родов, преждевременного излития околоплодных вод, послеродовых инфекций). Нарушение микрофлоры влагалища может снизить фертильность (способность к зачатию), повышая риск бесплодия.

Как предотвратить бактериальный вагиноз?

Чтобы предотвратить бактериальный вагиноз, необходимо соблюдать меры, направленные на поддержание нормальной микрофлоры влагалища и снижение факторов риска. Профилактика дисбактериоз влагалища может включать:

• соблюдение правил личной гигиены;
• отказ от спринцевания и применения средств для интимной гигиены с агрессивными компонентами;
• постоянное применение презервативов, особенно при смене полового партнера;
• сбалансированное питание;
• избегание стрессовых ситуаций.

Не следует принимать антибиотики без назначения врача. Для предотвращения бактериального вагиноза необходимо проходить осмотр у гинеколога не реже одного раза в год, а при появлении патологических симптомов — незамедлительно записаться на консультацию к врачу.

Популярные вопросы

Вульвовагинит передается мужчинам?

Если причиной вульвовагинита (воспаления слизистой оболочки влагалища и вульвы) являются вирусы (вирусы простого герпеса) и бактерии (гарднерелла, трихомонада, гонококк), то при незащищенном сексе патогенные микроорганизмы могут передаваться мужчине, вызывая инфекции мочеполовой системы. Для предотвращения инфицирования следует использовать барьерные методы контрацепции.

Как вылечить баквагиноз народными средствами?

Лечение бактериального вагиноза народными средствами не имеет доказательной эффективности. Терапия патологии заключается в приеме антибиотиков, назначенных врачом, после проведения обследования и подтверждения диагноза. Самолечение может привести к ухудшению симптомов, прогрессированию заболевания и развитию осложнений. Народные средства (спринцевание уксусом, растворами с эфирными маслами) способны вызывать раздражение слизистой оболочки, аллергические реакции и химические повреждения тканей.

Бактериальный вагиноз — это молочница?

Бактериальный вагиноз — это не молочница. Оба состояния сопровождаются поражением слизистой оболочки влагалища. Бактериальный вагиноз возникает в результате нарушения микрофлоры органа, что приводит к размножению анаэробных бактерий. Состояние сопровождается обильными жидкими выделениями из влагалища белого, серого или зеленоватого цвета с выраженным рыбным запахом. Молочница — это дрожжевая инфекция, возбудителем которой является грибок Candida. Патология сопровождается воспалением и отеком влагалища, густыми, белыми, творожистыми выделениями обычно без резкого запаха.

Сколько лечится бактериальный вагиноз?

Длительность лечения бактериального вагиноза определяется врачом в зависимости от тяжести течения патологии, наличия сопутствующих инфекций или осложнений. В среднем терапия занимает семь-десять дней. В некоторых случаях может понадобиться повторный курс приема антибиотиков.

Может ли бактериальный вагиноз быть у мужчин?

Бактериальный вагиноз не развивается у мужчин, поскольку состояние связано с нарушением микрофлоры влагалища. Однако мужчины могут быть бессимптомными носителями условно-патогенных микроорганизмов. При незащищенном половом контакте микроорганизмы могут попадать во влагалище, повышая вероятность нарушения естественного баланса микрофлоры и развития или рецидива бактериального вагиноза у женщины. При наличии предрасполагающих факторов (например, ослабленного иммунитета) у мужчин вследствие бессимптомного носительства патогенных бактерий, вызывающих вагиноз у женщин, могут развиваться инфекции мочевыводящих путей. Признаками патологии могут быть болезненное, частое или затрудненное мочеиспускание, мутный цвет мочи с неприятным запахом. При наличии симптомов рекомендуется обратиться к врачу.

Комменты

1. Добрый день. Как избавиться от мобилункуса, который вызвал у меня баквагиноз?

Здравствуйте. Избавиться от мобилункуса, который спровоцировал бактериальный вагиноз, можно при помощи антибактериальной терапии. Для подбора формы и дозировки препарата необходимо записаться на консультацию к врачу.

2. Добрый день. Как навсегда избавиться от баквагиноза?

Здравствуйте. Навсегда избавиться от баквагиноза сложно. Под воздействием предрасполагающих факторов патологическое состояние может возникать повторно. Для снижения риска рецидива следует избегать бесконтрольного приема антибиотиков, отказаться от спринцевания, использовать средства для интимной гигиены с нейтральным pH, применять барьерные методы контрацепции. При появлении симптомов дисбактериоза влагалища необходимо обратиться к врачу.

3. Добрый день. Какая норма lactobacillus spp у женщин и какую роль они выполняют?

Здравствуйте. В норме количество lactobacillus spp у женщин составляет 90–95% всей микрофлоры влагалища. Лактобактерии выполняют защитную функцию. Они вырабатывают молочную кислоту, поддерживающую оптимальный уровень кислотности во влагалище (pH 3,8–4,5), что препятствует размножению условно-патогенных микроорганизмов.

4. Добрый день. У меня выявили уровень lactobacillus spp 106, нужно лечение?

Здравствуйте. Уровень лактобактерий 106 указывает на норму. Состояние не требует лечения. Необходимость терапии определяется не только количеством Lactobacillus spp., но и наличием жалоб (неприятного запаха, зуда, жжения, необычных выделений). Если они присутствуют необходимо обратиться к врачу.

5. Добрый день. Lactobacillus spp — это полезные или вредные бактерии?

Здравствуйте. Lactobacillus spp — это «полезные» бактерии, которые являются основной частью нормальной микрофлоры влагалища у женщин. Они поддерживают кислую среду, вырабатывают молочную кислоту и помогают защищать слизистую от размножения патогенных бактерий и грибков.

Уникальность https://prnt.sc/57LprvSTsZZk 

Количество используемых фраз https://prnt.sc/_2llid2cFyNH 

 

Найкращі ліки від бактеріального вагінозу: які бувають та що вибрати?

Лікування бактеріального вагінозу передбачає курс антибіотиків. Засоби випускаються у формі таблеток, свічок і кремів. Форму, дозування препаратів та тривалість терапії підбирає виключно гінеколог.

Що таке бактеріальний вагіноз?

Бактеріальний вагіноз (дисбактеріоз піхви) — це стан, спричинений дисбалансом мікрофлори піхви через надмірний ріст і розмноження умовно-патогенних мікроорганізмів та зменшення кількості корисних лактобактерій. Збудниками патології є анаеробні бактерії (гарднерела, превотелла, мікоплазма хомініс, мобілункус, атопобіум вагінальний).

Здорова вагінальна флора складається з різних типів бактерій, серед яких переважають лактобактерії (Lactobacillus spp.). Lactobacillus spp. складають основу нормофлори піхви і вважаються показником здорового мікробного балансу.

У нормі Lactobacillus spp. забезпечують підтримку природного кислого середовища піхви (рН 3,8–4,2). «Корисні» бактерії виробляють молочну кислоту та перекис водню, завдяки чому формується природний захисний бар’єр, що підтримує здоров’я слизової оболонки піхви та перешкоджає розмноженню патогенних мікроорганізмів.

При зменшенні кількості лактобактерій, що може бути пов’язано з прийомом антибіотиків, спринцюванням, використанням агресивних засобів інтимної гігієни, рН піхви підвищується. Менш кисле середовище створює сприятливі умови для активного розмноження умовно-патогенних бактерій і розвитку дисбактеріозу піхви.

Чому з’являється бактеріальний вагіноз?

Бактеріальний вагіноз з’являється через надмірний ріст і розмноження анаеробних бактерій. Фактори, що сприяють розвитку інфекційного вагінозу, можуть включати:

• прийом антибіотиків;
• часті спринцювання;
• багаторазові незахищені статеві акти;
• часту зміну статевих партнерів;
• використання внутрішньоматкових засобів контрацепції;
• постійний стрес;
• куріння;
• незбалансоване харчування (вживання великої кількості цукру, перероблених продуктів);
• захворювання шийки матки (цервіцит);
• порушення роботи залоз внутрішньої секреції;
• використання засобів інтимної гігієни з агресивними компонентами;
• носіння тісної білизни з синтетичних тканин.

Причиною бактеріального вагінозу можуть бути гормональні зміни, які відбуваються під час місячних, вагітності, у період менопаузи. Дисбактеріоз піхви може виникнути на тлі зниження імунітету після перенесених інфекційних захворювань.

Як зрозуміти, що у мене бактеріальний вагіноз?

У більшості випадків не відразу вдається зрозуміти, що з'явився бактеріальний вагіноз. Патологія часто розвивається безсимптомно. Можливі ознаки бактеріального вагінозу:

• нетипові виділення з піхви з неприємним запахом;
• свербіж і печіння в піхві;
• подразнення та запалення слизової оболонки піхви;
• дискомфорт під час сечовипускання.

Ознаки бактеріального вагінозу є нетиповими і можуть бути схожими на симптоми інших інфекцій. Для діагностики патологічного стану необхідно записатися до гінеколога.

Які виділення при бактеріальному вагінозі?

При бактеріальному вагінозі можуть спостерігатися рясні виділення рідкої консистенції з вираженим рибним запахом, який зазвичай посилюється після статевого акту або під час місячних. Вони можуть бути білого, сірого або зеленуватого кольору.

Як лікують бактеріальний вагіноз?

Щоб дізнатися, чим лікувати бактеріальний вагіноз, необхідно записатися на консультацію до гінеколога. На прийомі лікар проводить гінекологічний огляд, збирає анамнез (інформацію про симптоми, скарги, спосіб життя, перенесені інфекційні захворювання) і призначає лабораторні дослідження. Діагностика дисбактеріозу піхви може включати:

• ‌рН-тест на рівень кислотності в піхві;
• ПЦР-тест;
• аналіз на інфекції, що передаються статевим шляхом;
• мікроскопію мазка на флору.

У нормі у жінок при вагінальному мазку переважають лактобацили, які підтримують кисле середовище та перешкоджають розмноженню патогенних мікроорганізмів. Зниження кількості lactobacillus у мазку може вказувати на порушення мікрофлори та розвиток бактеріального вагінозу. При надмірній кількості лактобацил у мазку може розвиватися цитолітичний вагіноз, який супроводжується руйнуванням клітин епітелію піхви.

На підставі результатів огляду, анамнезу та лабораторних досліджень лікар ставить діагноз і призначає тактику лікування. Медикаментозна терапія бактеріального вагінозу може включати:

• антибактеріальні препарати;
• місцеві антисептичні засоби;
• пробіотики.

У період лікування бактеріального вагінозу необхідно утриматися від статевих контактів через ризик посилення симптомів і можливої передачі збудника патології партнеру. Також не слід відвідувати лазні, сауни, басейни, відкриті водойми, що може знизити ефективність лікування, підвищуючи ймовірність рецидивів. Лікування бактеріального вагінозу також передбачає зміну способу життя та уникнення факторів, що сприяють порушенню мікрофлори піхви.

Які найкращі ліки від бактеріального вагінозу?

Вибір найкращого ліків від бактеріального вагінозу здійснюється лікарем на підставі результатів обстеження, вираженості симптомів, наявності супутніх захворювань, стану здоров'я (наявності вагітності, менопаузи). Антибактеріальні препарати для лікування дисбактеріозу піхви можуть включати:

• метронідазол;
• кліндаміцин;
• тинідазол;
• секнідазол.

Лікарські засоби для лікування бактеріального вагінозу випускаються у формі таблеток, кремів, гелів або вагінальних свічок. Після завершення курсу терапії необхідно пройти повторний огляд у гінеколога для підтвердження відсутності інфекції. Нижче публікуємо список ліків, що призначаються для лікування бактеріального вагінозу.

Метронідазол

Метронідазол — це синтетична антибактеріальна та протипротозойна речовина з групи похідних 5-нітроімідазолу. Вона має виражену протимікробну дію на анаеробні бактерії. Метронідазол проникає в клітини патогенів, порушуючи синтез ДНК, що призводить до припинення їх росту та загибелі. Препарат випускається у формі таблеток або гелю для зовнішнього застосування.

Дозування метронідазолу та тривалість терапії баквагінозу визначаються лікарем індивідуально, залежно від вираженості симптомів, форми захворювання та загального стану пацієнта. В середньому терапія може тривати 10–14 днів. Можливі побічні реакції при прийомі препаратів метронідазолу:

• нудота та блювання;
• діарея;
• дискомфорт у животі;
• металевий присмак у роті;
• головний біль;
• зниження або втрата апетиту;
• подразнення слизової оболонки порожнини рота або язика;
• алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, набряк обличчя, губ, язика, кропив’янка);
• прискорене серцебиття;
• підвищення температури тіла;
• оніміння кінцівок.

Під час прийому препарату слід виключити вживання алкоголю для запобігання появі побічних ефектів. Креми та вагінальні свічки можуть знизити надійність бар'єрних методів контрацепції (презервативів). Рекомендується суворо дотримуватися призначеної лікарем схеми лікування і не припиняти терапію передчасно навіть при поліпшенні самопочуття.

Кліндаміцин

Кліндаміцин є напівсинтетичним антибіотиком із групи лінкозамідів. Речовина діє переважно на анаеробні бактерії, порушуючи синтез білків, необхідних для їх життєдіяльності та розмноження. У результаті ріст патогенної мікрофлори сповільнюється, а кількість хвороботворних мікроорганізмів поступово зменшується. Лікарські засоби на основі кліндаміцину для лікування бактеріального вагінозу випускаються у формі капсул, вагінальних свічок і кремів.

Схема терапії та дозування препарату визначаються лікарем індивідуально. У середньому курс лікування становить від 7 до 10 днів, однак при використанні місцевих форм препарату тривалість терапії може бути меншою. Лікарські засоби на основі кліндаміцину часто призначаються при непереносимості метронідазолу. Можливі побічні реакції від прийому кліндаміцину:

• нудота та блювання;
• печія;
• діарея;
• біль у животі;
• біль у суглобах;
• дискомфорт та біль при ковтанні;
• металевий присмак у роті;
• алергічні реакції.

При використанні місцевих препаратів на основі кліндаміцину може спостерігатися свербіж або печіння у піхві, нетипові вагінальні виділення. Креми та вагінальні свічки також можуть тимчасово знижувати надійність бар’єрних методів контрацепції. У рідкісних випадках прийом препаратів на основі кліндаміцину може спровокувати розвиток антибіотик-асоційованого коліту (запалення слизової оболонки товстої кишки). При появі виражених побічних реакцій необхідно звернутися до лікаря.

Тінідазол

Препарати на основі тінідазолу мають антибактеріальні та протипротозойні властивості. Тінідазол проникає в клітини патогенних мікроорганізмів і порушує структуру їх ДНК, перешкоджаючи подальшому розмноженню бактерій і викликаючи їх загибель. Препарат ефективно пригнічує ріст анаеробної мікрофлори, сприяючи відновленню нормального балансу мікрофлори піхви. Лікарські засоби на основі тинідазолу випускаються у формі таблеток.

Схема лікування визначається лікарем індивідуально. Курс лікування зазвичай становить від двох до п'яти днів. Препарати на основі тинідазолу зазвичай призначаються при непереносимості засобів з метронідазолом і кліндаміцином. Можливі побічні реакції при прийомі препарату на основі тинідазолу можуть включати:

• блювання;
• нудоту;
• закреп;
• металевий присмак у роті;
• втрату апетиту;
• біль або спазми в шлунку;
• втому;
• запаморочення;
• головний біль.

У рідкісних випадках препарат може викликати порушення координації рухів або оніміння кінцівок. Під час лікування тинідазолом і протягом декількох днів після закінчення терапії необхідно повністю відмовитися від вживання алкоголю, оскільки поєднання препарату зі спиртними напоями може викликати виражені побічні реакції.

Секнідазол

Секнідазол є протимікробним та антипротозойним засобом, що чинить бактерицидну дію на більшість анаеробних бактерій та багато найпростіших мікроорганізмів. Препарати на основі секнідазолу випускаються у формі таблеток та гранул для перорального прийому. Завдяки пролонгованій дії препарат часто застосовується одноразово за призначенням лікаря, що дозволяє проводити короткочасну терапію з зручністю для пацієнтки.

Препарат може викликати нудоту, блювання, діарею, головний біль і металевий присмак у роті. Одним із недоліків секнідазолу є його порівняно висока вартість.

Домашні методи лікування бактеріального вагінозу

Домашні методи лікування бактеріального вагінозу (наприклад, правильна інтимна гігієна, прийом пробіотиків, безпечний секс) можуть тимчасово полегшити симптоми, однак рідко здатні усунути причину патології. Терапія захворювання передбачає застосування антибіотиків, призначених гінекологом. Лікування бактеріального вагінозу з використанням народних засобів може призвести до погіршення стану, посилення симптомів, переходу захворювання в хронічну форму та розвитку ускладнень.

Правильна інтимна гігієна

Правильна інтимна гігієна передбачає підтримання чистоти статевих органів та використання індивідуальних гігієнічних предметів (рушників, білизни, бритв). Щодня необхідно підмиватися під проточною теплою водою з використанням засобів для інтимної гігієни з нейтральним рН, без ароматизаторів.

Гігієна жіночих статевих органів також передбачає регулярну зміну нижньої білизни, бажано з натуральних тканин. Рекомендується уникати спринцювання, яке може призвести до порушення кислотності слизової оболонки піхви, сприяти росту та розмноженню патогенних мікроорганізмів.

Пробіотики

Для нормалізації кислотності піхви під час лікування бактеріального вагінозу можуть бути показані пробіотики у формі капсул або свічок, що містять лактобактерії. Вони сприяють відновленню мікрофлори піхви, знижуючи ризик рецидивів захворювання. У раціон також можна включити натуральні пробіотики (йогурт, кефір, нежирний сир, квашену капусту).

Добавки з часником

Ефективність добавок з часником для лікування бактеріального вагінозу науково не підтверджена. Їх прийом не є альтернативою антибактеріальній терапії. Незважаючи на те, що часник має антимікробні властивості завдяки вмісту біологічно активних сполук, добавки з ним не здатні знищити бактерії, що викликають дисбактеріоз піхви. Прийом препаратів може спровокувати подразнення шлунково-кишкового тракту та алергічні реакції.

Борна кислота

Препарати з борною кислотою для лікування дисбактеріозу піхви можуть застосовуватися як додаткові засоби терапії виключно за призначенням лікаря. Борна кислота має антисептичний ефект і може вплинути на рН піхви, створюючи несприятливі умови для росту патогенної мікрофлори. Однак самолікування та неправильне використання препаратів може призвести до подразнення слизової оболонки піхви, алергічних реакцій, а в деяких випадках — до хімічних опіків.

Масло чайного дерева

Використання супозиторіїв з маслом чайного дерева для лікування бактеріального вагінозу не має доведеної ефективності. Застосування засобів може призвести до алергічних реакцій, подразнення, свербіння та печіння у піхві. Самолікування може сприяти хронізації патології, підвищуючи ризик ускладнень.

Яблучний оцет

Інформації про безпеку та ефективність використання спринцювання розчином з яблучним оцтом при лікуванні бактеріального вагінозу недостатньо — наукові факти відсутні. Застосування народного засобу може призвести до сухості піхви, алергічних реакцій, хімічних опіків, підвищуючи ризик приєднання вторинної інфекції, посилення симптомів бактеріального вагінозу та розвитку запальних захворювань органів малого таза.

Безпечний секс

Бактеріальний вагіноз не належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом, проте безпечний секс із постійним використанням презервативів допомагає знизити ризик виникнення патологічного стану та його рецидивів. Презервативи виконують захисну функцію, обмежуючи вплив лужного середовища сперми на мікрофлору піхви.

Потрапляння сперми в порожнину органу може тимчасово підвищувати pH, знижуючи природну кислотність середовища. Створюються сприятливі умови для пригнічення корисних лактобактерій та активного розмноження анаеробних бактерій, що викликають бактеріальний вагіноз.

Використання бар'єрної контрацепції знижує ризик передачі між партнерами нових штамів мікроорганізмів, що часто відбувається при їхній частій зміні або незахищених статевих контактах. Безпечний секс допомагає підтримувати нормальну мікрофлору піхви та знижує ймовірність розвитку бактеріального вагінозу, який нерідко може протікати безсимптомно.

Коли при бактеріальному вагінозі слід звернутися до лікаря?

При появі симптомів бактеріального вагінозу слід звернутися до лікаря. Також консультація гінеколога необхідна при наявності ознак патології, які зберігаються тривалий час, посилюються або виникають повторно після пройденого лікування. Бактеріальний вагіноз може протікати безсимптомно, тому рекомендується регулярно проходити профілактичні огляди у лікаря, що дозволить виявити патологію і почати лікування.

Дієта при бактеріальному вагінозі

У рамках комплексного лікування бактеріального вагінозу може бути показана дієта, спрямована на зміцнення імунітету, поліпшення загального стану та підвищення захисних властивостей організму. Раціон при дисбактеріозі піхви може включати:

• цільнозернові продукти (вівсянку, гречку, бурий рис, цільнозерновий хліб, булгур);
• овочі (броколі, цвітну капусту, моркву, буряк, кабачки, огірки);
• фрукти та ягоди (авокадо, гранати, яблука, чорницю, малину, полуницю);
• кисломолочні продукти (кефір, йогурт);
• продукти, багаті на білок (курятину, індичку, лосось, хек, яйця, квасолю, сою, нут).

З раціону необхідно виключити смажену, жирну, копчену, гостру їжу, фастфуд. Також слід обмежити вживання цукру, простих вуглеводів, газованих та алкогольних напоїв.

Що буде, якщо не лікувати вагіноз?

Якщо не лікувати вагіноз, прогресування патології може призвести до зниження якості життя та ускладнень. При дисбактеріозі піхви підвищується ризик зараження захворюваннями, що передаються статевим шляхом (хламідіозом, вірусом простого герпесу, трихомоніазом), ВІЛ. Інші ускладнення бактеріального вагінозу можуть включати:

• запальні захворювання органів малого таза (ендометрит, сальпінгоофорит, оофорит);
• підвищений ризик інфекцій після гінекологічних втручань та операцій;
• часті повторні епізоди бактеріального вагінозу;
• підвищений ризик зараження вірусом папіломи людини.

Бактеріальний вагіноз підвищує ймовірність ускладнень під час вагітності (передчасних пологів, передчасного відходження навколоплідних вод, післяпологових інфекцій). Порушення мікрофлори піхви може знизити фертильність (здатність до зачаття), підвищуючи ризик безпліддя.

Як запобігти бактеріальному вагінозу?

Щоб запобігти бактеріальному вагінозу, необхідно дотримуватися заходів, спрямованих на підтримку нормальної мікрофлори піхви та зниження факторів ризику. Профілактика дисбактеріозу піхви може включати:

• дотримання правил особистої гігієни;
• відмову від спринцювання та застосування засобів для інтимної гігієни з агресивними компонентами;
• постійне використання презервативів, особливо при зміні статевого партнера;
• збалансоване харчування;
• уникнення стресових ситуацій.

Не слід приймати антибіотики без призначення лікаря. Для запобігання бактеріальному вагінозу необхідно проходити огляд у гінеколога не рідше одного разу на рік, а при появі патологічних симптомів — негайно записатися на консультацію до лікаря.