Якщо це співвідношення дотримується, жінка не відчуває жодних проблем з інтимним здоров'ям. Але в разі порушення балансу мікрофлори розвивається так званий дисбактеріоз піхви або дисбіоз.
Лактобацили виробляють низку антимікробних речовин, які ефективно усувають патогени, що потрапляють у статеві органи з навколишнього середовища. Також вони пригнічують ріст умовно-патогенних грибків і бактерій, перешкоджаючи розвитку таких захворювань, як гарднерельоз, уреаплазмоз, вагінальний кандидоз та інших.
Нормальна мікрофлора підтримується імунною системою: вона не атакує лактобактерії та сприяє їхньому відновленню за незначних порушень. Також на стан вагінального мікробіоценозу впливає гормональний фон жінки: протягом місячного циклу кількісне співвідношення мікроорганізмів може змінюватися. Але сильних відхилень бути не повинно: різке падіння кількості лактобацил провокує швидке зростання умовно-патогенної мікрофлори, баланс порушується, і жінка стикається з першими проявами вагінального дисбактеріозу.
Що таке дисбактеріоз піхви?
Дисбактеріоз піхви - поширена гінекологічна проблема, за якої порушується природний баланс нормальної та умовно-патогенної мікрофлори. У результаті починають активно розмножуватися хвороботворні мікроорганізми, що призводить до розвитку небезпечних інфекцій: від вагінального кандидозу до ендометріозу.
Незважаючи на серйозні наслідки, перші симптоми дисбіозу легко пропустити. Для ранньої діагностики рекомендується регулярно проходити планові гінекологічні огляди. Особливу увагу на стан жіночого здоров'я необхідно звернути в періоди різких гормональних змін, оскільки вони часто провокують дисбактеріоз піхви.
До них належать:
- статеве дозрівання;
- вагітність;
- клімактеричний період.
Дисбіоз може розвинутися у жінки в будь-якому віці, незалежно від того, чи живе вона статевим життям. Щоб захворювання не перейшло в небезпечну стадію, слід записатися на прийом до гінеколога за перших ознак дисбактеріозу.
Причини дисбактеріозу піхви
Поставте своє питання Гінекологу «ОН Клінік»
Мікрофлора піхви чутлива як до зовнішніх, так і внутрішніх впливів, і спровокувати дисбіоз може безліч причин.
До внутрішніх причин належать:
- зміна гормонального фону, спричинена вагітністю, наближенням клімактеричного періоду, прийомом оральних контрацептивів, гінекологічним лікуванням та іншими факторами;
- ендокринні порушення на тлі хронічних захворювань, наприклад, цукрового діабету;
- курс лікування антибіотиками без подальшого прийому пробіотиків;
- безконтрольний прийом медикаментів;
- перенесені травми або операції;
- гінекологічні захворювання;
- вроджені аномалії сечостатевої системи;
- хвороби шлунково-кишкового тракту;
- загальне переохолодження організму;
- авітаміноз.
Серед зовнішніх чинників, що провокують вагінальний дисбактеріоз, гінекологи виділяють:
- недотримання правил інтимної гігієни під час менструації;
- сильні фізичні та інтелектуальні навантаження;
- психоемоційне перенапруження;
- несприятлива екологічна обстановка (погане міське середовище, робота на виробництві);
- незбалансоване харчування: надмірне вживання жирної, копченої, солоної їжі, борошняних виробів;
- куріння і зловживання алкоголем;
- зміна кліматичного поясу.
До групи ризику потрапляють жінки, які часто змінюють сексуальних партнерів. Але відсутність статевого життя не захищає від дисбіозу: він може розвинутися під впливом інших чинників.
Ознаки та симптоми дисбактеріозу піхви
Дисбактеріоз піхви викликає такі симптоми:
- збільшення кількості виділень із піхви;
- зміна кольору піхвових виділень: вони стають каламутними, білувато-жовтими;
- поява неприємного запаху від білей.
Інших симптомів у дисбіозу на початковій стадії немає, тому багато жінок не звертають на нього увагу, вважаючи збільшення виділень природним наслідком зміни гормонального фону під час менструального циклу.
Але на тлі дисбактеріозу швидко розвиваються умовно-патогенні мікроорганізми, що призводить до нової симптоматики:
- подразнення зовнішніх статевих органів: статеві губи червоніють і набрякають, стають чутливими до дотиків;
- свербіж і печіння в ділянці піхви: неприємні відчуття посилюються під час гігієнічних процедур;
- різь в уретрі під час сечовипускання: часто запалення зачіпає не тільки зовнішні статеві органи, а й сечостатеву систему;
- виділення набувають бурого відтінку, можуть стати пінистими і смердючими;
- погіршення загального самопочуття: зниження працездатності, млявість, хронічна втома;
- біль і незначні кров'янисті виділення під час або після сексу.
Ці симптоми вказують на розвиток захворювань, супутніх дисбактеріозу. Запалюється слизова оболонка піхви, потім - шийка матки, матка, придатки.
Серед ускладнень дисбіозу, які найчастіше трапляються:
- кандидоз. Грибкова інфекція, спричинена грибком Candida. Патоген присутній у нормальній мікрофлорі в незначній кількості, але в разі її пригнічення починає активно розвиватися, спричиняючи неприємні симптоми - сильне свербіння, появу «сирнистих» білих виділень;
- гарднерельоз. Захворювання, що найчастіше трапляється на тлі дисбактеріозу, викликане швидким зростанням умовно-патогенних бактерій гарднерел. Пацієнтка скаржиться на болючість або свербіж у статевих губах, вагінальні виділення стають рясними або, навпаки, мізерними зі специфічним «рибним» запахом;
- трихомоніаз. Інфекція розвивається внаслідок дисбіозу, якщо жінка є носієм трихомоніад - одноклітинного мікроорганізму, що вражає слизову оболонку сечостатевої системи. Основні симптоми хвороби - рясні пінисті виділення, набряк і почервоніння зовнішніх статевих органів. Якщо запалення зачіпає сечовивідний канал, до клінічної картини додається різь під час сечовипускання;
- вульвіт - запалення зовнішніх статевих органів, що викликає сильний біль у зовнішніх статевих органах. Різь посилюється під час дотику, ходьби, фізичних навантажень. Подразнення слизової може поширитися на піхву, у такому разі гінеколог діагностує вульвовагініт.
Головна небезпека вагінального дисбактеріозу полягає в тому, що в сечостатевій системі створюються сприятливі умови для розвитку різних патогенів. Ускладнення залежать від того, які умовно-патогенні мікроорганізми (кандида, трихомонада, гарднерела чи інші) переважали в мікробіоценозі піхви, а також від сили імунітету.
Досить часто дисбактеріоз стає причиною запалення слизової оболонки матки, може спровокувати ендометріоз, ускладнити зачаття і нормальний перебіг вагітності. Також дисбіоз призводить до зараження уретри та сечового міхура, спричиняє уретрит, цистит, інші інфекції сечовивідної системи. Тому відновлення нормальної мікрофлори піхви є важливою умовою інтимного здоров'я жінки.
Оскільки перші симптоми дисбактеріозу слабко виражені й не завдають жінкам дискомфорту, вчасно виявити порушення найпростіше на планових гінекологічних оглядах. Якщо ж жінку турбує зміна кількості піхвових виділень (занадто рясні або мізерні), з'явився свербіж або подразнення в зовнішніх статевих органах, необхідно якомога швидше записатися на прийом до гінеколога.
Чим лікувати дисбактеріоз піхви?
Для діагностики дисбактеріозу піхви гінеколог може призначити такі тести й дослідження:
- мазок на флору - є мікроскопічним дослідженням, що дає змогу виявити якісний і кількісний склад мікрофлори та виявити дисбіоз. Зішкріб береться під час гінекологічного огляду піхви та шийки матки, процедура безболісна, не потребує використання анестетиків або спеціальної підготовки;
- полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) - лабораторний аналіз, що дає змогу виявити ДНК патогенів у досліджуваному зразку. Зазвичай застосовується для виключення захворювань, що передаються статевим шляхом: пацієнтки з дисбактеріозом перебувають у групі підвищеного ризику зараження ЗПСШ;
- експрес-тест на pH-середовище піхви. Один із найшвидших методів виявлення дисбактеріозу, що дає змогу гінекологу судити про стан мікрофлори вже після першого огляду пацієнтки. У разі, якщо кількість лактобацил недостатня, pH змінюється.
Також до поширених у гінекології методів діагностики належать УЗД, відеокольпоскопія. Лікар може призначити їх, якщо вважає, що дисбіоз спровокований порушенням кровообігу в малому тазу, аномаліями розвитку статевих органів. Після отримання результатів, гінеколог розробляє схему лікування.
Лікування дисбактеріозу піхви спрямоване одночасно на придушення патогенної мікрофлори, збільшення кількості лактобактерій, відновлення місцевого імунітету, що відповідає за регуляцію мікроорганізмів.
Для цього використовують:
- місцеві антисептичні препарати. Сучасна гінекологія відмовляється від застосування антибіотиків для придушення патогенної мікрофлори (окрім виняткових випадків, коли на тлі дисбактеріозу розвинулися небезпечні та важкі мікробні інфекції). Замість них призначають місцеві антисептичні препарати, які не шкодять нормальній флорі. Така терапія найбільш щадна, підходить для вагітних жінок і матерів-годувальниць, дає змогу отримати швидкий і виражений результат;
- пробіотики - засоби, що містять у собі живі лактобактерії або продукти їхньої життєдіяльності. Лікарські препарати цієї групи дають змогу відновити нормальну мікрофлору. Але їх прийом не дасть результату, якщо попередньо не придушити патогени. Тому лікування дисбіозу має бути комплексним, розроблятися гінекологом залежно від індивідуальних особливостей організму пацієнтки, її віку, гормонального статусу, причин, що викликали дисбактеріоз;
- імуномодулятори. Лікар підбирає препарати, що підвищують місцеву імунну відповідь. Найчастіше дисбактеріоз пов'язаний зі зниженням природного захисту репродуктивної системи. Якщо його не буде відновлено, дисбактеріоз повернеться відразу, після скасування антисептиків і пробіотиків. Для ефективної терапії необхідна імунокорекція.
Завершальним етапом стає розробка індивідуальних рекомендацій, що дають змогу жінці підтримувати інтимне здоров'я. За необхідності гінеколог допомагає підібрати індивідуальні засоби гігієни для підтримання нормальної pH піхви. Зазвичай лікування триває не більше трьох тижнів, якщо тільки дисбіоз не призвів до більш серйозних гінекологічних проблем.
Лікування дисбактеріозу піхви народними засобами
Запишіться на консультацію по лікуванню вагінального дисбактеріозу
Частина жінок помилково вважають дисбактеріоз піхви безпечним захворюванням, яке можна самостійно скоригувати народними засобами.
Найпоширеніші «рецепти»:
- спринцювання антисептичними засобами;
- вживання великої кількості кисломолочної продукції;
- регулярні підмивання з використанням різних засобів для інтимної гігієни.
Але ці методи не приводять до необхідного результату, ба більше, у багатьох випадках спринцювання погіршують ситуацію. Почастішання гігієнічних процедур пригнічує не тільки патогенну, а й нормальну мікрофлору, підвищує ризик зараження небезпечними сечостатевими інфекціями. Також це посилює симптоми дисбіозу: спринцювання додатково подразнюють слизову оболонку зовнішніх статевих органів, порушують секрецію слизу. У результаті жінка відчуває біль і дискомфорт, а умовно-патогенні мікроорганізми розмножуються в прискорених темпах.
Не дає необхідного результату і включення в дієту кисломолочної продукції. Попри те, що в ній міститься незначний відсоток лактобацил, вони здатні прижитися тільки після того, як буде пригнічена патогенна флора. Доти відновити нормальну мікрофлору не вдасться.
Ефективне лікування дисбактеріозу піхви можливе тільки під контролем кваліфікованого гінеколога. Терапія має бути комплексною і розробленою з урахуванням індивідуальних особливостей організму пацієнтки.
Після одужання для попередження рецидивів необхідна профілактика:
- дотримуйтеся правил інтимної гігієни, але не зловживайте спринцюваннями (якщо до цього немає лікарських показань) і знезаражувальними засобами. Антисептичні розчини порушують pH, пригнічують мікрофлору і створюють ризик повторного розвитку дисбактеріозу;
- під час менструації регулярно міняйте тампони або гігієнічні прокладки. Оптимальна частота заміни гігієнічних засобів - не рідше одного разу кожні 2-4 години. Кров служить живильним середовищем для розвитку бактерій, які можуть спровокувати інфекцію;
- вибирайте вільну білизну з натуральних тканин. Тісна синтетична білизна заважає природному диханню шкіри, подразнює слизову оболонку зовнішніх статевих органів;
- збалансуйте дієту: зменшіть вживання жирної, копченої їжі, додайте в раціон більше зелені, фруктів, кисломолочної продукції. Також важливо не зловживати алкоголем і кавою;
- уникайте психоемоційних перевантажень, повноцінно відпочивайте;
- під час далеких поїздок (зі зміною кліматичних поясів) підтримайте свій імунітет за допомогою полівітамінних комплексів, імуномодуляторів (препарат має бути призначений вашим гінекологом).
Важливим профілактичним заходом, що дає змогу зберегти жіноче здоров'я, є регулярне планове відвідування лікаря-гінеколога. Рекомендований період, якщо немає жодних скарг, раз на півроку.
Гінекологія в ОН Клінік Харків Пушкінська
