Дана процедура є однією з найбільш ефективних профілактичних заходів, що дозволяють повністю запобігти ризику зараження багатьма небезпечними захворюваннями, серед яких віспа, кір, коклюш, дифтерія і поліомієліт.
Чи потрібно робити щеплення?
Людський організм має природний захисний механізм - імунітет. За потрапляння в тіло чужорідного білка (бактерії або вірусу) активуються спеціальні клітини, що відповідають за усунення потенційної загрози, - лімфоцити. Але в новонароджених імунна система нерозвинена, тому вона не здатні ефективно чинити опір патогенним мікроорганізмам.
Під час грудного вигодовування частина лімфоцитів матері передається дитині разом із молоком - спочатку вони захищають новонародженого від інфекцій. Але цього недостатньо: у дітей повинен сформуватися власний міцний імунітет, щоб вони могли вести здорове життя. І в цьому допомагає щеплення. Як воно працює?
У кожної вакцини міститься патогенний агент або його токсин у неактивній формі. За потрапляння в організм людини він викликає імунну реакцію: тіло починає виробляти антитіла, спрямовані на боротьбу з конкретним захворюванням. Імунітет «вчиться» розпізнавати певні інфекції та чинити їм опір. Якщо після вакцинації в тіло потрапляють патогени, вони швидко знищуються лімфоцитами, і зараження не настає.
У даний час щеплення дітей не є обов'язковою медичною процедурою. За бажанням батьки можуть підписати відмову від щеплень. Але більшість лікарів вважають таке рішення нераціональним. Організм не здатний справлятися з багатьма вірусами та бактеріями, внаслідок чого значно підвищується ризик інфікування. До того ж, через несформований імунітету багато хвороб протікають у маленьких дітей важче, частіше призводять до небезпечних ускладнень і можуть бути смертельними.
Небажання деяких батьків щепити дитину пов'язане з помилковою думкою про небезпеку вакцин. Але це не так: їх формули безпечні, а дія клінічно протестована. Тому щеплення можна робити з першого дня життя дитини без будь-якого ризику для її здоров'я.
Друга поширена помилка, що призводить до відмови від вакцинації, пов'язана з батьківською думкою про те, що в безпечному домашньому середовищі новонароджений не зіткнеться з патогенами. Насправді на людський організм постійно впливають патогени, але через хороший імунітет інфікування не відбувається. Оскільки в маленьких дітей немає достатньо розвиненого природного захисту, вони більш схильні до захворювань, незалежно від того, які умови (пологовий будинок, будинок, дитячий садок) їх оточують.
Що таке календар щеплень?
Поставте своє питання Педіатру «ОН Клінік»
У багатьох країнах розроблено власний календар щеплень - офіційний документ, в якому зазначено порядок вакцинації населення. У календар може входити різна кількість ін'єкцій та процедур. Новий календар щеплень України затверджено наказом МОЗ України №947 і набув чинності з 18 квітня 2018 року. Він передбачає наступні періоди імунізації:
- 3-5 день життя ставиться протитуберкульозна вакцина;
- 2 місяці - проти гепатиту B, коклюшу, дифтерії, правця та поліомієліту;
- у 4 і 6 місяців проводиться ревакцинація (повторна імунізація від тих же інфекцій, що і в 2 місяці);
- рік - щеплення проти краснухи, кору та паротиту.
Надалі потрібні ревакцинації (повторне введення сироваток) у півтора року, 6 років, 14 років. Згідно із затвердженим графіком, останнє щеплення від дифтерії та правця пацієнтові ставлять у 28 років, а потім кожні 10 років.
Чому потрібна ревакцинація? Повторне введення препарату необхідне для поліпшення імунної пам'яті — здатності організму розпізнавати мікроорганізми та токсини, з якими він вже стикався раніше. Чим сильніше імунна відповідь, тим вище опірність тіла інфекції і тим нижче ризик зараження.
Які щеплення роблять новонародженим?
Щеплення дітям починають робити ще у пологовому будинку. Перше щеплення у пологовому будинку робиться від гепатиту В у перший день життя. Якщо новонароджена дитина перебуває у важкому стані, щеплення відкладають до поліпшення її самопочуття та ставлять перед випискою з пологового будинку. На третій-п'ятий день життя робиться протитуберкульозне щеплення новонародженим у пологовому будинку. Вакцинацію проти туберкульозу не проводять в один день з іншими щепленням. Діти, які не отримали щеплення при народженні у пологовому будинку, мають пройти вакцинацію у педіатра.
У два місяці робиться комплексна АКДП щеплення від дифтерії, кашлюку та правця. Ревакцинація АКДС здійснюється у чотири, шість та 18 місяців. У календар дитячих щеплень до року життя також входить вакцинація від поліомієліту та гемофільної інфекції. Щеплення від поліомієліту роблять у два, чотири, шість, 18 місяців, у шість та 14 років. Вакцинацію проти гемофільної інфекції здійснюють у два, чотири та 12 місяців.
Коли дитині виповнюється рік, необхідно зробити щеплення проти краснухи, кору та паротиту. Друге щеплення від цих захворювань ставиться у шість років. Перенесені захворювання кору, краснухи та паротиту не є протипоказанням до вакцинації.
Повний список щеплень для дітей:
| Інфекція | Назва щеплення | Вік |
| Гепатит В | моновакцина | 1 день життя |
| Туберкульоз | БЦЖ моновакцина | 3-5 день життя |
| Гепатит В | моновакцина | 1 месяц |
| Дифтерія, Коклюш, Правець | АКДП комплексна | 2 місяці |
| Поліомієліт | моновакцина | 2 місяці |
| Гемофільна інфекція | Моновакцина або у складі комплексної | 2 місяці |
| Дифтерія, Коклюш, Правець | АКДП комплексна | 4 місяці |
| Поліомієліт | моновакцина | 4 місяці |
| Гемофільна інфекція | Моновакцина або у складі комплексної | 4 місяці |
| Гепатит В | моновакцина | 6 місяців |
| Дифтерія, Коклюш, Правець | АКДП комплексна | 6 місяців |
| Поліомієліт | моновакцина | 6 місяців |
| Гемофільна інфекція | Моновакцина або у складі комплексної | 12 місяців |
| Корь, Краснуха, Паротит | КПК комплексна | 12 місяців |
| Дифтерія, Коклюш, Правець | АКДП комплексна | 18 місяців |
| Поліомієліт | моновакцина | 18 місяців |
| Дифтерія, Правець | ДП комплексна | 6 років |
| Поліомієліт | моновакцина | 6 років |
| Кір, Краснуха, Паротит | КПК комплексна | 6 років |
| Туберкульоз | БЦЖ моновакцина | 7 років |
| Поліомієліт | моновакцина | 14 років |
| Дифтерія, Правець | ДП комплексна | 16 років |
| Дифтерія, Правець | ДП комплексна | 26 років |
Чим відрізняється укол від щеплення?
Уколи та щеплення відрізняються, речовиною, що вводиться, і метою проведення. Уколом називається ін'єкція різних препаратів, що здійснюється з лікувальною або профілактичною метою. Залежно від стану пацієнта і призначень лікаря, за допомогою уколів можуть вводитися антибіотики, противірусні та антимікробні засоби, вітаміни, знеболювальні, седативні та препарати інших фармакологічних груп.
На відміну від уколів, щеплення робиться завжди з єдиною метою - формування імунітету проти певного захворювання. Для цього до складу вакцин входять або патогени в неактивній (нешкідливій) формі, або продукти їх життєдіяльності. Чужорідний білок, потрапляючи в тіло людини, викликає імунну відповідь - лімфоцити «вчаться» розпізнавати хворобу і боротися з нею.
Ще одна важлива відмінність уколів від щеплень полягає в тому, що уколи часто призначаються хворим пацієнтам з ослабленим імунітетом. Вакцинація проводиться тільки серед здорових людей різного віку.
Кому не можна робити щеплення?
Як і багато медичних процедур, щеплення має свої показання та протипоказання. Показанням до імунізації є досягнення дитиною певного віку.
Серед основних протипоказань:
- алергічна реакція на попереднє введення препарату. У такому випадку необхідно використовувати вакцину з іншим складом, якщо це можливо. До гострої реакції лікарі відносять підвищення температури тіла понад 39℃, розвиток сильного місцевого набряку, судоми, різке зниження артеріального тиску;
- стан імунодефіциту - для пацієнтів з діагнозом ВІЛ або після недавно перенесеного курсу хіміо- або радіохвильової терапії.
Обидва випадки є абсолютними протипоказаннями до введення препарату. Є також і тимчасові протипоказання, за яких вакцинація переноситься на певний термін до стабілізації стану дитини.
До них належать:
- підвищена температура тіла;
- будь-яка інфекція в гострій фазі;
- недавно перенесені важкі захворювання, травми та операції;
- періоди загострення хронічних хвороб.
Щоб врахувати всі можливі обмеження і вибрати оптимальний час імунізації, рекомендується проконсультуватися з сімейним педіатром. Лікар, вивчивши анамнез дитини, підбере відповідні дати для щеплення.
Чого не можна після щеплення?
Формули вакцин безпечні для дітей.
Однак щеплення підвищує навантаження на організм людини, тому потрібно дотримуватися ряду правил:
- не залишати медичний центр відразу після ін'єкції: краще почекати 15-30 хвилин, щоб подивитися, як дитина перенесла процедуру;
- протягом 3 днів дитина повинна уникати стресів, підвищених фізичних і розумових навантажень;
- дітям, старшим за 6 років, і дорослим варто утриматися від відвідування сауни, лазні та басейну.
Новонароджений після щеплення може бути примхливим, вимагати більше уваги, ніж зазвичай. Місце уколу може незначно почервоніти й опухнути. Такі реакції є природними та проходять самостійно без лікарського втручання.
Чи можна в садок і школу без щеплень?
Згідно із законодавством України, батьки можуть підписати відмову від щеплень і в такому випадку їхні діти не будуть вакциновані. Надалі це може створити складнощі пыд час вступу до школи та дитячого садка.
У вересні 2018 року Міністерство освіти та науки спільно з Міністерством охорони здоров'я розіслали в обласні держадміністрації листи, в яких настійно рекомендували не набирати в групи і класи дітей, які не пройшли вакцинацію, і забезпечити населенню доступ до щеплень, згідно з національним календарем. Однак закон, який роз'яснює обов'язки дитячих і освітніх установ щодо прийняття неімунізованих дітей, можна трактувати двояко. Тому між адміністрацією навчальних закладів і батьками нерідко виникають конфлікти на підставі відсутності щеплень. Щоб уникнути їх, а головне - захистити дитину від інфекційних захворювань, рекомендується провести вакцинацію за календарем, розробленим і затвердженим МОЗ України.
Чи можуть у школі поставити дитині щеплення без дозволу батьків?
Якщо батьки проти вакцинації дітей, вони повинні написати відмову від щеплень (пишеться в довільній формі) і надати її лікарям у пологовому будинку та полімедичному центрі. Копії відмови також необхідно передати директору навчального закладу, класному керівнику, шкільній медсестрі та іншим фахівцям, які відповідають за здоров'я і благополуччя дітей. Якщо всі документи оформлені правильно, імунізувати дитину не будуть.
Які щеплення роблять дорослим?
Щеплення дорослим затверджено Міністерством охорони здоров'я та проводяться згідно з календарем вакцинації. У дорослому віці (за умови, що всі щеплення були зроблені згідно з графіком), необхідно ревакцинуватися кожні 10 років від правця та дифтерії. Якщо в дитинстві були пропущені щеплення, потрібно звернутися до сімейного лікаря, щоб він склав індивідуальний графік вакцинації.
Рекомендованими (але необов'язковими) для дорослих є щеплення від гепатиту А, В, пневмококової інфекції, кліщового енцефаліту та грипу. Перед введенням вакцини слід проконсультуватися з лікарем, щоб дізнатися, чи немає протипоказань до того чи іншого щеплення.
Найчастіше дорослим ставлять такі щеплення:
- АДС-м - комбінована вакцина проти дифтерії та правця. Щеплення роблять ще в дитинстві, але для збереження імунної відповіді її необхідно повторювати кожні 10 років;
- проти гепатиту B. Популярність даних ін'єкцій серед дорослих пацієнтів пояснюється тим, що масова імунізація проти вірусного гепатиту почалася відносно недавно (на початку 2000-х років) і багато представників старшого покоління не щеплені від інфекції. Пройти вакцинацію може будь-яка людина до 55 років;
- проти пневмококової інфекції. Рекомендуються літнім пацієнтам і особам з хронічними захворюваннями, що ослабляють імунітет (цукровий діабет, тяжкі ураження печінки). Дані категорії громадян належать до групи підвищеного ризику і частіше хворіють на пневмококовуінфекцію - патологію, що вражає ЛОР-органи та дихальні шляхи;
- проти гепатиту А. Даний вид вірусу менш поширений, ніж гепатит В, але викликає такі ж небезпечні пошкодження печінки та інших внутрішніх органів. Найчастіше щеплення проти гепатиту А ставлять особам, схильним до професійного ризику зараження (військовослужбовцям, працівникам обслуговування і медичної галузі), а також мандрівникам, які відвідують неблагополучні регіони;
- проти кліщового енцефаліту. Дане щеплення затребуване серед сільських жителів, а також фахівців, які працюють на фермах і в сільськогосподарських угіддях. Також щеплення від енцефаліту рекомендується особам, які проживають поруч із природними масивами, часто виїжджають на природу, мандрівникам і туристам. Проти захворювання не виробляється тривала імунна відповідь, тому потрібно ревакцинація, зазвичай кожні 2-3 роки.
Пройти імунізацію дорослі пацієнти можуть в будь-якому сучасному медичному центрі. Попередньо рекомендується проконсультуватися з терапевтом, особливо за наявності хронічних захворювань.
Щеплення від грипу, кору та інших сезонних захворювань
Дорослим і дітям також рекомендуються щеплення від сезонних захворювань. Як правило, найбільш небезпечний епідеміологічний період настає на початку осені та з наближенням весни. В цей час починаються «сезонні» епідемії багатьох респіраторних інфекцій. Уникнути захворювання можна, вчасно пройшовши імунізацію.
Лікарі рекомендують ставити вакцини від:
- грипу. Сучасні вакцини захищають від трьох штамів грипу, значно скорочуючи ймовірність хвороби. Вакцинація проводиться одноразово, імунна відповідь формується на 8-12 місяців. Це означає, що проходити процедуру рекомендується щорічно;
- кору. Пройти вакцинацію рекомендується дорослим пацієнтам, не щепленим від інфекції в дитинстві. У даний час імунізація від кору включена в календар щеплень: дітям ставиться два уколи (в 1 рік і в 6-7 років). Особливо важливо зробити щеплення жінкам, які планують вагітність: кір під час вагітності часто стає причиною смерті плода і викликає серйозні патології розвитку.
Дізнатися графік сезонних щеплень можна в медичному центрі. Перед вакцинацією необхідно проконсультуватися з терапевтом. Лікар проведе огляд, виявить наявність протипоказань і підбере оптимальні дати процедури.
Імунізація — важливий крок для профілактики багатьох захворювань як серед дітей, так і серед дорослих. Подбайте про своє здоров'я!
Педіатрія в Дитячому відділенні «ОН Клінік Харків» (м. Палац Спорту)
Популярні питання
Дуже рідко після щеплення поліомієліту у дітей утворюється вакциноасоційований поліомієліт. У такому випадку дитина може наражати на ризик нещеплених дітей і контакти з нею варто обмежити. Але ці випадки трапляються в одного на два мільйони дітей і приводів для занепокоєння немає.
Щеплення від кліщового енцефаліту рекомендується робити дітям від одного року життя. Вакцинацію проводять взимку або навесні, до початку активної життєдіяльності кліщів. Для вироблення імунітету необхідно три щеплення. Ревакцинація проводиться через один-три та п'ять-12 місяців.
Щеплення від пневмококової інфекції легко переноситься навіть маленькими дітьми. У 5% дітей спостерігалася реакція на щеплення у вигляді загальної слабкості, нездужання та незначного підвищення температури. Іноді можуть виникати невелике почервоніння шкіри та біль у місці уколу. Дана реакція на вакцинацію від пневмокока відбувається протягом одного-двох днів і є нормальною відповіддю організму на введення препарату.
Згідно з наказом МОЗ №2234, в Україні дозволяється проводити вакцинацію від коронавірусу дітей віком 12-17 років. Щеплення рекомендується робити з урахуванням затверджених протипоказань. Абсолютним протипоказанням до вакцинації є важка анафілактична реакція на компоненти вакцини. В Україні дозволяється робити щеплення від коронавірусу дітям лише вакциною Comirnaty від Pfizer/BioNTech.
При досягненні віку 16 років виробляється АДС-М щеплення зі зменшеним змістом дифтерійного та правцевого антигенів. Ревакцинація проти дифтерії та правця здійснюється за умови, що у дитячому віці було зроблено всі щеплення згідно з календарем вакцинації. Якщо у дитинстві було пропущено планові щеплення, необхідно звернутися до сімейного лікаря для складання індивідуального графіка вакцинації.
Оксана
2 роки тому
